Порто-франко

«По́рто-фра́нко» (італ. porto franco — «вільна гавань»), вільний порт — порт, що користується правом безмитного ввезення і вивозу товарів, або має сприятливі митні правила.

«Порто-франко» не входить до складу митної території держави. Часто створюється при спорудженні нового порту з метою залучення вантажів і збільшення товарообігу.

На території сучасної України, режим «порто-франко» діяв в різні роки в Феодосії (1798—1799) та Одесі (1819—1858)^[1]. Крім цього, «порто-франко» існував у Батумі (1878—1886) та Владивостоці (1861—1909).

Законом України «Про спеціальну (вільну) економічну зону „Порто-Франко“ на території Одеського морського торговельного порту» створено вільну економічну зону, в якій суб'єкти господарської діяльності мають пільговий режим оподатковування. Закон набув чинності у 2000 році і є чинним на період 25 років^[2].

• Франко (економіка)
• Митна територія України

• Гончарук Т. Г. Порто-франко // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 430. — ISBN 978-966-00-1142-7.

• Порто-франко // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Спеціальна економічна зона «порто-франко» // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 370. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
• Вільний порт // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 166. — ISBN 978-617-7627-10-3.