Поташник Семен Ізраїльович

Семен Ізраїльович Поташник
Семен Ізраїльович Поташник
Народився	25 травня 1930; м. Олевськ,; Житомирська область
Помер	20 січня 2025 (94 роки)
Громадянство	СРСР → Україна
Діяльність	інженер-будівельник, керівник відділу, голова правління, викладач університету
Alma mater	Київський політехнічний інститут (1952)
Науковий ступінь	кандидат технічних наук (1988)
Вчене звання	професор
Заклад	Укргідроенерго і НУВГП
Батько	Ізраїль Аркадійович
Мати	Ольга Яківна
Нагороди	;
Сайт	potashnik.openua.net/bio.php
	; ; ;

Семе́н Ізраї́льович Пота́шник (нар. 25 травня 1930, Олевськ — 20 січня 2025^[1]) — кандидат технічних наук (1988), професор (2004); ВАТ «Укргідроенерго», голова правління; член колегії Міністерства палива та енергетики України (з 2004); президент Асоціації «Укргідроенерго»; професор Українського державного університету водного господарства та природокористування.

Життєпис

Народився 25 травня 1930 року, єврей.

Брав участь у розробці, будівництві та введенні в експлуатацію перших низьконапірних Київської і Канівської ГЕС з горизонтальними капсульними гідроагрегатами, першої Київської гідроакумулюючой електростанції (ГАЕС).

Автор (співавтор) понад 70 статей, монографії «Каскад Среднеднепровских ГЭС. Опыт освоения и эксплуатации» (1986), книги «Низконапорные гидроузлы с горизонтальными агрегатами» (1978), підручника «Гидротехнические сооружения» (2000, співавтор), 12 авторських свідоцтв.

Володіє англійською мовою. Захоплення: музика, література.

Сім'я

Батько — Ізраїль Аркадійович (1903–1987);
Мати — Ольга Яківна (1904–1992);
Дружина — Міра Ізраїлівна (1929), учитель російської мови і літератури, пенсіонер;
Дочка — Жанна (1957), заступник директора департаменту ВАТ «Укргідроенерго».

Освіта

Київський політехнічний інститут, електротехнічний факультет (1947–1952), інженер-електрик, «Електричні станції, мережі і системи»; кандидатська дисертація «Дослідження підвищення ефективності низьконапірних гідроелектростанцій».

Діяльність

09.1952 — 09.1956 — начальник зміни, інженер, старший інженер електролабораторії, старший інженер — керівник служби автоматики, старший інженер — керівник групи релейного захисту та автоматики, Усть-Кам'яногорська ГЕС, Східноказахстанська область, СРСР;
09.1956 — 08.1963 — старший інженер, заступник начальник техвідділу та інспекції, начальник електромашинного цеху, заступник головного інженера, в.о. головного інженера, Кременчуцька ГЕС, м.Світловодськ;
08.1963 — 12.1994 — начальник виробничо-технічного відділу, заступник головного інженера, головний інженер, Каскад Середньодніпровських ГЕС, м.Вишгород, Київська обл.;
12.1994 — 07.1995 — в.о. директора, Державне підприємство «Дніпрогідроенерго»;
07.1995 — голова правління — генеральний директор, Державна акціонерна гідроенергоґенерувальна компанія «Дніпрогідроенерго», м.Вишгород, Київська обл.;
02.2004 — голова правління, ДАК «Укргідроенерго»;
1983 — 1987 — депутат Київської облради;
1987 — 1997 — депутат, заступник голови Вишгородської міськради (на громадських засадах), голова постійної комісії;
03.1998 — кандидат в народні депутати України від ПНЕРУ (Партія національно-економічного розвитку України), № 36 у списку. На час виборів: голова правління державної акціонерної гідроенергоґенерувальної компанії «Дніпрогідроенерго» (м.Вишгород, Київська обл.)^[2].

Член ряду громадських академій наук:

АІНУ (12.1992);
Академії будівництва України (10.1994);
Української академії наук нац. прогресу (05.1994);
Академії ек. кібернетики України (03.2000).

Член центрального правління Науково-технічної спілки енергетиків України; член правління Ради старійших енергетиків України (з 2002).

Нагороди

Медаль «За ефективне управління» (Міжнародна кадр. академія, 12.1999);
Нагорода «За досягнення XX століття» (Міжнародний біограф. центр, 2000);
«Людина 2000 року» (Міжнародний біограф. центр);
Переможець Всеукраїнського конкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу 2001» в номінації «Керівник підприємства»;
Диплом номінанта видання «Золота книга ділової еліти України» (2001);
Почесний енергетик СРСР (12.1991);
Почесний енергетик України (05.2000);
Заслужений енергетик України (12.1996)^[3];
Заслужений енергетик СНД (2002);
Лауреат Державної премії УРСР (12.1972);
Лауреат премії ім. академіка Б.Веденєєва (02.1985);
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (12.2005);
Орден Трудового Червоного Прапора (04.1971);
Орден «За заслуги» III ст. (05.2000)^[4];
Герой України (з врученням ордена Держави, 01.10.2002);
Срібна медаль «Незалежність України» II ст. (2002);
Почесний громадянин міст: Вишгорода, Канева, Світловодська, Кам'янського, Олевська;
Найкращий ТОП-менеджер України 2009 року [Архівовано 26 грудня 2009 у Wayback Machine.] у галузі Енергетика.
Меморіальна дошка з іменем С. І. Поташника у м. Сокиряни Чернівецької області на приміщенні райлікарні.