Похідна Лі тензорного поля за напрямком векторного поля — головна лінійна частина приросту тензорного поля при його перетворенні, яке індуковане локальною однопараметричною групою дифеоморфізмів многовиду, що породжена полем .
Зазвичай позначається .
Означення
Аксіоматичне
Похідна Лі повністю означається наступними своїми властивостями.
Таке означення найбільш зручне для практичних обчислень, але вимагає доведення існування.
- Похідна Лі
від скалярного поля є похідною за напрямком .

- Похідна Лі
від векторного поля є дужка Лі векторних полів.
![{\displaystyle {\mathcal {L}}_{X}Y=[X,Y].}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/82c1414ead461a5629b96daa6359093d67abcba6)
- Для довільних векторних полів 1-форми
виконується рівність
![{\displaystyle ({\mathcal {L}}_{X}\alpha )(Y)=(d\alpha )(X,Y)+Y\alpha (X)=X\alpha (Y)-\alpha ([X,Y]).}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/225aad26dba8fe0ba3da28501734b857667eac60)
- (правило Лейбніца) Для довільних тензорних полів S і T, виконується

У явному виді, якщо T є тензорним полем типу (p, q) і α1, α2, ..., αq є гладкими кодотичними векторними полями (диференціальними 1-формами), а Y1, Y2, ..., Yp є гладкими векторними полями тоді похідна Лі T по напрямку X є тензорним полем того ж типу, що задається як


Через потік
Нехай — -вимірний гладкий многовид і — векторне поле на .
Розглянемо потік за , що визначається співвідношенням:
Для кожної точки існує такий окіл і число що потік є визначений і взаємно однозначний для всіх і і також для кожного такого t відображення буде дифеоморфізмом із U. Також якщо то тобто потік задає однопараметричну сім'ю локальних дифеоморфізмів.
Нехай тепер T є тензорним полем типу (p, q) і α1, α2, ..., αq є гладкими кодотичними векторними полями (диференціальними 1-формами), а Y1, Y2, ..., Yp є гладкими векторними полями.
Розглянемо взаємнообернені дифеоморфізми і задані за умов вказаних вище. Якщо то є тензором типу (p, q) на дотичному просторі многовида у точці За допомогою дифеоморфізмів і цей тензор можна «переслати» на дотичний простір у точці m. А саме зворотний тензора щодо відображення тензора типу (p, q) щодо дифеоморфізму (позначається ) називається тензор, що у точці p є рівним:

У цьому виразі нижні індекси у кінці кожної сторін вказують у яких точках розглядаються відповідні тензори, позначає диференціал відображення, а — зворотне відображення диференційних форм при відображенні тобто для довільної диференціальної форми у точці m і вектора Y у точці за означенням
Похідна Лі може бути означена як

Еквівалентність означень
Якщо тензорне поле є скалярним полем, тобто гладкою функцією f, то і що доводить еквівалентність у цьому випадку.
Якщо тензорне поле є векторним полем Y, то і еквівалентність одержується із еквівалентності різних означень дужок Лі у статті дужка Лі векторних полів.
Доведемо також еквівалентність у випадку коваріантних тензорів (зокрема диференціальних форм). Для цього спершу зауважимо, що за означенням для будь-якого дифеоморфізма для будь якого p-коваріантного тензора і векторних полів зворотне відображення коваріантного тензора задовольняє рівності
Звідси:

Другий доданок у попередньому виразі за означення є рівним у точці m.
Перший доданок можна записати як:
![{\displaystyle {\begin{aligned}\lim _{t\to 0}{\frac {T(d\Gamma _{X}^{t}Y_{1},\ldots ,d\Gamma _{X}^{t}Y_{p}))_{\Gamma _{X}^{t}(m)}-T(Y_{1},\ldots ,Y_{p}))_{\Gamma _{X}^{t}(m)}}{t}}=\\\lim _{t\to 0}{\frac {T(d\Gamma _{X}^{t}Y_{1},\ldots ,d\Gamma _{X}^{t}Y_{p}))_{\Gamma _{X}^{t}(m)}-T(Y_{1},d\Gamma _{X}^{t}Y_{2},\ldots ,d\Gamma _{X}^{t}Y_{p})))_{\Gamma _{X}^{t}(m)}}{t}}+\\\lim _{t\to 0}{\frac {T(Y_{1},d\Gamma _{X}^{t}Y_{2},\ldots ,d\Gamma _{X}^{t}Y_{p})))_{\Gamma _{X}^{t}(m)}-T(Y_{1},Y_{2},d\Gamma _{X}^{t}Y_{3},\ldots ,d\Gamma _{X}^{t}Y_{p})))_{\Gamma _{X}^{t}(m)}}{t}}+\\\ldots +\\\lim _{t\to 0}{\frac {T(Y_{1},Y_{2},\ldots ,Y_{p-1},d\Gamma _{X}^{t}Y_{p})))_{\Gamma _{X}^{t}(m)}-T(Y_{1},Y_{2},\ldots ,Y_{p})))_{\Gamma _{X}^{t}(m)}}{t}}=\\-\sum _{i=1}^{p}T(Y_{1},\ldots ,[X,Y_{i}],\ldots ,Y_{p}).\end{aligned}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/7a197eade441a3b8a852c453edbc5c3421d1d588)
Остання рівність одержується із того, що Тоді, зважаючи на те, що всі векторні поля , диференціали і тензори неперервно залежать від t, то границі і при є рівними а границя є рівною
Окрім того
де остання рівність випливає із вказаної вище властивості для дужки Лі. Оскільки є одиничним перетворенням, а є неперервною по сукупності усіх аргументів, то остаточно
Разом одержується вираз для похідної Лі.
Зокрема для 1-форми звідси відразу випливає, що
Для загального тензора доведення аналогічне лише застосовується більш загальна рівність
Після цього як і вище розписується сума і використовуються вказані вище властивості для векторів і 1-форм. В порівнянні із попереднім частковим випадком єдиною принциповою відмінністю є те, що потрібно знайти границю Із доведеного вище, а також властивостей одержується, що В іншому доведення аналогічне до попереднього.
Вираз у координатах
,
де — скаляр.
,
де — вектор, а — його компоненти.
,
де — 1-форма, а — її компоненти.
,
де — 2-форма (метрика), а — її компоненти.
Похідна Лі для тензорного поля у неголономному репері
Нехай тензорне поле К типу (p, q) задано в неголономному репері , тоді його похідна Лі вздовж векторного поля Х задається наступною формулою:
,
де , і введені наступні позначення:
,
— об’єкт неголономності.
Властивості
-лінійно за і за . Тут — довільне тензорне поле.
- Похідна Лі — диференціювання на кільці тензорних полів.
- На супералгебрі зовнішніх форм похідна Лі є диференціюванням і однорідним оператором ступеня 0.
- Нехай
і — векторні поля на многовиді, тоді
![{\displaystyle [{\mathcal {L}}_{v},{\mathcal {L}}_{u}]={\mathcal {L}}_{v}{\mathcal {L}}_{u}-{\mathcal {L}}_{u}{\mathcal {L}}_{v}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/2ac8dafb04eac567cb0394aea5870b21635726fd)
- є диференціюванням алгебри
, тому існує векторне поле , що називається дужкою Лі векторних полів (також дужка Пуассона або комутатор), для якого
![{\displaystyle {\mathcal {L}}_{[v,u]}=[{\mathcal {L}}_{v},{\mathcal {L}}_{u}].}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/6d1af5f538c47f8cfa0e97da4ef6f1f91bb5f9e3)
- Формула гомотопії.
. Тут — оператор внутрішнього диференціювання форм. ( )
- Як наслідок,

. Тут — гладкий перетин (природного) векторного розшарування (наприклад, будь-яке тензорне поле), — підняття векторного поля на , — оператор вертикального проектування на .
Див. також
Література
- Ш. Кобаяси, К. Номидзу. Основы дифференциальной геометрии. — 1981. — Т. 1. — 344 с.
- Дубровин Б. А., Новиков С. П., Фоменко А. Т. Современная геометрия: Методы и приложения. — 2-е, перераб. — М. : Наука, 1986. — Т. 1. — 760 с.
- Ivan Kolář, Peter W. Michor, Jan Slovák. Natural operations in differential geometry. — 1-е изд. — Springer, 1993. — 434 с. — ISBN 978-3540562351.
- Morita, Shigeyuki (2001), Geometry of Differential Forms, Translations of mathematical monographs, т. 201, AMS, ISBN 0-8218-1045-6
|