«Поштмейстер» (нім. Der Postmeister) — німецький фільм-драма 1940 року, поставлений режисером Густавом Учицкі за мотивами повісті О. С. Пушкіна «Станційний доглядач» з циклу «Повісті покійного Івана Петровича Бєлкіна» (1830). Фільм здобув Кубок Муссоліні як найкращий іноземний фільм на Венеційському кінофестивалі 1940 року
.
Сюжет
Дія фільму відбувається в російські глибинці середини XIX століття. На поштовій станції напівбожевільний поштмейстер (Генріх Ґеорге) говорить про свою зниклу доньку Дуню. Мандрівник Митя розповідає другу, який їде з ним у кареті, про долю дівчини. Батько, людина проста і добра, пристрасна і невгамовна, дуже її любить. Якось на поштовій станції з'явився кавалерійський офіцер Мінський; він спокусив дівчину і переконав батька відпустити її з ним до Санкт-Петербурга, куди вона мріяла потрапити. Але там він не одружується на ній, а привчає до розгульного життя й кидає. Проте Дуня вирішує все змінити. Вона пише батькові листі, і той, отримавши його, такий щасливий, що читає його вголос своїм коням.
Дуня живе у своєї подруги Єлизавети і працює з нею у кравецькому ательє. Митя стає її коханцем. Батько Дуні, стривожений натяками одного знайомого про життя, яке його донька вела в столиці, приїжджає в Санкт-Петербург. Мінський влаштовує фальшиве весілля і святковий бенкет. Цей прийом заспокоює батька Дуні, але позбавляє саму Дуню коханої людини, оскільки той ображений подібним маскарадом. Дуня стріляє собі в серце. Мінський вирушає до Севастополя в розпал Кримської війни; на той момент, коли Митя розповідає цю історію, він, можливо, вже мертвий.
У ролях
Знімальна група
Визнання
Примітки
Джерела
Посилання
.svg){kind=small}
