Пральний порошок
 Пральний порошок — спеціально розроблений для чищення текстилю мийний засіб, який являє собою суміш хімічних сполук у твердій формі у вигляді порошку, водний розчин яких здатний відокремлювати забруднення від поверхні текстилю при гідромеханічній обробці, переводити їх у розчин, і утримувати в ньому. Пральні порошки, зазвичай, являють собою однорідні суміші, розсипчасті, з сухими на дотик, без зайвої вологи крупинками (гранулами) білого кольору із кольоровими включеннями — ензимами. Прання проводять в температурних режимах, рекомендованих виробником. КомпонентиМийна суміш, складається з трьох основних інгредієнтів: речовини, що контролюють твердість води (50% за вагою, приблизно), натрійдодецилбензолсульфонат як поверхнево-активна речовина (15%), а також відбілювачі (7%).[1] Пральні порошки можуть містити і інші компоненти. Багато інших інгредієнтів можуть використовуватись у залежності від конкретного застосування. Перелік:
Рецептура компонентів мийної композиції для бавовняних тканин відрізняється від складу універсальних мийних композицій незначно, а для тканин з шовку, вовни та синтетичних волокон рецептура мийних композицій значно спрощена. Рецептура складників усіх синтетичних мийних засобів є схожою, і, зазвичай, різниця полягає лише у кількісному вмісті компонентів і формі товарного виробу. Міцність шерстяних, шовкових, штучних і змішаних тканин знижується при пранні в лужному середовищі. Тому синтетичні мийні засоби мають значну перевагу над милом, яке в силу своєї природної будови, краще відмиває забруднення якраз в лужній воді і підвищеній температурі (від 30-40 до 50-60оС). Хімія мийного засобуЯкість синтетичного мийного засобуЯкість синтетичних мийних засобів визначається ступенем відновлення товарного вигляду виробів, споживча оцінка якості прання зазвичай визначається ступенем відновлення зовнішнього вигляду матеріалів, а синтетичних мийних засобів — їх вибілювальною здатністю. Оцінювання якості прання ґрунтується на суб'єктивному сприйнятті білості випраних матеріалів порівняно з невипраними, при цьому ефект відпирання незабруднених виробів може бути недостатнім (Е<30%), задовільним (30≤Е<40 %), добрим (40≤Е<50%) і відмінним(Е≥50%).[3] Існуючі методи оцінки вибілювальної здатності синтетичних мийних засобів не дають змоги визначити причину підвищення білості — через хімічну взаємодію відбілювачів (хімічні відбілювачі) із бавовняними волокнами, звільнення тканин від апрету, текстильно допоміжних речовин, структурну перебудову матеріалів тощо. Вважають, що на вибілювальну здатність синтетичних мийних засобів можуть впливати інші складові, наприклад домішки, що змінюють зовнішній вигляд матеріалів (оптичні відбілювачі і ін.).[3] Стандартними й розробленими на їхній основі методами оцінювання якості прання[4][5][6][7] не передбачено попередню обробку текстильних матеріалів чистою водою для визначення впливу згаданих вище чинників на результати випробовувань. На пакуванні мийних засобів часто не вказано інформацію про вміст відбілювачів, що суперечить вимогам Технічного регламенту.[8] На білість бавовняних тканин впливають структура матеріалів, температура мийного розчину та кількість циклів прання. Текстильні матеріали володіють різними властивостями, які зумовлюються: різним волокнистим складом тканини, особливостями будови (ступінь заповнення, щільність, варіація волокон за довжиною, вид переплетення, характер поверхні, термостійкість), видом технологічної обробки, характером і якістю застосованих барвників та інших хімічних реагентів під час основної та остаточної обробки текстильних матеріалів. Комбінації цих різних властивостей по-різному відбиваються на стійкості до багаторазового прання, тертя, розтягування і згинання, а також відповідним чином позначаються на енергії зв'язку забруднюючих часток з волокнами і ступенем їх проникності в капілярну структуру матеріалів. Державні стандарти
Визначення наявності хлору і значних доз кальцинованої содиВміст хлору можна визначити шляхом проведення якісної реакції: – випадіння осаду означає присутність хлоридів у розчині порошку. Вміст кальцинованої соди виявляється шляхом проведення реакції з оцтовою кислотою: – бурхлива реакція з виділенням вуглекислого газу свідчить про присутність соди у пральному порошку в значних дозах. Завищений вміст соди у пральному порошку спричиняє руйнування тканини і її посіріння після декількох прань. Ринок в УкраїніЩороку в Україні продають 150 тис. тон прального порошку, з яких вітчизняного – лише третина.[9] Переважна більшість імпортованих мийних засобів — контрабанда.[9] Екологічні проблемиОдним з основних критеріїв екологічної безпеки товарів побутової хімії є біорозкладність ПАР, які входять до складу синтетичних мийних засобів. Розрізняють первинну біорозкладність, яка передбачає структурні зміни (трансформацію) ПАР мікроорганізмами, які призводять до втрати поверхнево-активними речовинами їх властивостей, та повну, тобто кінцеву біодеградацію ПАР до діоксиду вуглецю і води.[10] Фосфатні пральні засоби потрапляючи у водойми стають добривом для інтенсивного росту синьо-зелених водоростей, тобто сприяють процесу цвітіння. Кожен грам фосфатних сполук з пральних порошків викликає ріст 5-10 кілограмів синьо-зелених водоростей, а вони, розкладаючись, виділяють у великих кількостях метан, аміак, сірководень, які знищують усе живе у воді, що спричиняє до грубих порушень екосистем та погіршення кисневого обміну в гідросфері.[11] Фосфатні мийні та пральні засоби шкідливо діють і безпосередньо на здоров'я споживачів: за рівнем токсичності 3 кг фосфатних синтетичних мийних засобів прирівнюються до дії 1 кг міді чи 100 г кадмію.[11] Американський «Проктер енд Гембл» чи німецький «Хенкель», у себе на батьківщині замінили фосфати на цеоліти та сополімери ще на початку 1980-х, тоді як ці ж підприємства на території України виробляють фосфатні засоби.[11] Цеоліти, при попаданні в природні водойми, осідають на дно і викликають загибель риб, особливо мальків. Примітки
Див. також |
||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
