Президенти Бразилії

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.

Президент — глава виконавчої влади Бразилії, він вважається як главою держави, так і главою уряду^[1][2]. Першим президентом країни був Деодору да Фонсека, який проголосив республіку під час військового перевороту, коли останній імператор Бразилії Педру II був вимушений відректися від престолу. З того часу Бразилія пройшла через шість конституцій, дві диктатури і три демократичні періоди.

З 1 січня 2019 посаду займає Жаїр Болсонару.

Як президентська республіка, Бразилія надає істотні повноваження своєму президенту. Він фактично управляє урядом, представляє країну за кордоном, призначає кабінет міністрів і суддів Верховного Трибунала. Президент Бразилії також має істотні законотворчі повноваження, або через внесення законів до Національного Конгресу, або використовуючи інструмент президентських наказів (порт. Medidas Provisórias), які негайно набирають сили перед тим, як Конгрес зможе проголосувати за них.

Згідно з конституцією 1988 , президент повинен бути громадянином, народженим у Бразилії, мати як мінімум 35 років від народження, мешкати в Бразилії, бути виборцем (тобто, мати всі виборчі права) і бути внесеним до переліку кандидатів на виборах.

В даний час, президент обирається на чотирьохрічний термін. Президент може бути переобраним тільки на два послідовних терміни. Можливість бути переобраним існує з 1997 , коли була прийнята Поправка nº 16 до конституції. Вкрай суперечливим кроком було те, що Фернанду Енріке Кардозу, президент на той час, був переобраним після прийняття поправки.

Історія:

• Конституція 1891: Вводиться чотирирічний термін і не дозволяється переобрання на два послідовних терміни.
• Конституція 1934: Без змін
• Конституція 1946: Без змін
• Конституція 1967: Без змін
• Поправка nº1 1969 : Довжина терміну збільшується до 6 років.
• Конституція 1988: Вводиться п'ятирічний термін і не дозволяється переобрання на два послідовних терміни. Термін був скорочений до чотирьох років в 1994 поправкою nº 5 та одноразові перевибори дозволені у 1997 поправкою nº 16.

Див. також: Бразильська Стара республіка

#	Президент		З	До	Віце-президент(и)	Примітки
1	Деодору да Фонсека		15 листопада, 1889	23 листопада, 1891	Флоріану Пейшоту	Перший президент Бразилії. Після незгоди з парламентом та гострої опозиції був вимушений піти у відставку.
2	Флоріану Пейшоту		23 листопада, 1891	15 листопада, 1894		Обійняв посаду після відставки Фонсеки.
3	Пруденті ду Морайс		15 листопада, 1894	15 листопада, 1898	Мануел Віторіну	Перший президент, обраний за правилами конституції.
4	Кампус Салес		15 листопада, 1898	15 листопада, 1902	Роза і Сілва	Розпочав політику «кави з молоком», тобто ротації на посаді президента губернаторів штатів Сан-Паулу і Мінас-Жерайс.
5	Родрігес Алвес		15 листопада, 1902	15 листопада, 1906	Сілвану Брандан Афонсу Пена
6	Афонсу Пена		15 листопада, 1906	14 червня, 1909	Нілу Песанья	Помер на посаді.
7	Нілу Песанья		14 червня, 1909	15 листопада, 1910
8	Ермес да Фонсека		15 листопада, 1910	15 листопада, 1914	Венсеслау Брас
9	Венсеслау Брас		15 листопада, 1914	15 листопада, 1918	Урбану Сантус
10	Родрігес Алвес				Делфін Морейра	Помер до інагурації.
11	Делфін Морейра		15 листопада, 1918	28 червня, 1919		Після смерти Алвеса заміняв його до наступних виборів.
12	Епітасіу Пессоа		28 червня, 1919	15 листопада, 1922	Делфін Морейра Буену ді Пайва	Обраний, щоб закінчити термін, який не закінчив Морейра.
13	Артур Бернардіс		15 листопада, 1922	15 листопада, 1926	Естасіу Коімбра
14	Вашингтон Луїс		15 листопада, 1926	24 жовтня, 1930	Мелу Віана	Скинутий в результаті перевороту за 3 тижні до закінчення терміну.
15	Жуліу Престіс				Вітал Соаріс	Обраний президент, що не обійняв посаду через переворот 1930 .

Див. також: Ера Варгаса

#	Президент		З	До	Віцепрезидент(и)	Примітки
16	Генерал Аугусту Фрагозу		24 жовтня, 1930	3 листопада, 1930		Військова хунта захопила владу та тримала її до прибуття Жетуліу Варгаса, лідера революції, до Ріо-де-Жанейро.
	Генерал Менна Баррету
	Адмірал Ісайас ді Норонья
17	Жетуліу Варгас		3 листопада, 1930	29 жовтня, 1945	Пост віцепрезидента був скасований у 1934	Голова хунти до 1934, президент, назначений парламентом у 1934–1937, диктатор «нової держави» від перевороту 10 листопада 1937 да 1945 (формально — президент).
18	Жозе Ліньярес		29 жовтня, 1945	31 січня, 1946		Голова Верховного суду Бразилії. Став президентом після перевороту, що скинув Жетуліу Варгаса. Намагався відновити демократичну систему уряду.

У 1945 Жетуліу Варгас був повалений в результаті перевороту, проведеного двома його колишніми прихільниками. Проте, він був обраний президентом ще раз і його вплив в Бразильській політиці залишився ще довго. Протягом цього періоду, три партії превалювали над національною політикою. Дві були проваргасівські — ліва PTB і центристська PSD — а третя — антиваргасівська — права UDN.

Цей період був дуже нестабільним. У 1954 Варгас наклав на себе руки протягом кризи, яка загрожувала його урядові, після чого послідкувала серія президентів, які не мали можливості завершити повний термін повноважень. У 1961 UDN вдалося провести першого президента від цієї партії, Жаніу Квадруса, який пішов у відставку сімома місяцями пізніше. Цього разу голосування за президента і віцепрезидента проводилися окремо. Віцепрезидент був політичним ворогом Жаніу Квадруса, лівий Жуана Гуларт. Після короткої кризи за рішенням парламенту Гуларт обійняв посаду із зменшеними повноваженнями. Референдум 1963 щодо відновлення президентської системи і військовий переворот 1964 привели до повалення Гуларта і початку військової диктатури.

#	Президент		З	До	Віцепрезидент(и)	Примітки
19	Гаспар Дутра		31 січня 1946	31 січня 1951	Нереу Рамус
20	Жетуліу Варгас		31 січня 1951	24 серпня 1954[3]	Кафе Філью	Обраний всенародним голосуванням. Наклав на себе руки під час перебування на посаді.
21	Кафе Філью		24 серпня 1954	9 листопада 1955[4]	вакантне	Обійняв посаду президента після самогубства Варгаса.
22	Карлус Луз		9 листопада 1955	11 листопада 1955	вакантне	Голова Палати Представників, що обійняв посаду після відставки Філью. Повеланий в результаті перевороту.
23	Нереу Рамус		11 листопада 1955	31 січня 1956	вакантне	Голова Сенату, що обійняв посаду після відставки Луза.
24	Жуселіну Кубічек		31 січня 1956	31 січня 1961	Жуан Гуларт
25	Жаніу Квадрус		31 січня 1961	25 серпня 1961[4]	Жуан Гуларт
26	Раніері Маззіллі		25 серпня 1961	7 вересня 1961	вакантне	Голова Палати Представників, що тимчасово занимав посаду перед інагурацією Гуларта.
27	Жуан Гуларт		7 вересня 1961	1 квітня 1964	вакантне	Повалений в результаті перевороту.

У період 1964—1985 в Бразилії правив військовий уряд, протягом якого влада часто змінялася в результаті переворотів.

#	Президент		З	До	Віцепрезидент(и)	Примітки
28	Раніері Маззіллі		2 квітня 1964	15 квітня 1964	вакантне	Голова Палати Депутатів, тимчасово занимав президентську посаду після військового перевороту.
29	Кастелу Бранку		15 квітня 1964	15 березня 1967	Жозе Марія Алкмін	Військовий диктатор. Обраний Конгресом.
30	да Коста-і-Сілва		15 березня 1967	31 серпня 1969	Педру Алейшу	Військовий диктатор. Залишив посаду після інсульту.
	Августу Радемейкер		31 серпня 1969	30 жовтня 1969	вакантне	Військова хунта, що отримала владу під час хвороби Коста і Сілва.
	Ауреліу Ліра
	Марсіу Мелу
31	Еміліу Медічі		30 жовтня 1969	15 березня 1974	Августу Радемейкер	Військовий диктатор.
32	Ернесту Гейзел		15 березня 1974	15 березня 1979	Адалберту Перейра дос Сантус	Військовий диктатор.
33	Жуан Фігейреду		15 березня 1979	15 березня 1985	Ауреліану Шавез	Військовий диктатор.

Починаючи з 1980, після завершення Холодної війни, військовий уряд запустив процес поступової політичної демократизації — abertura- — «відкриття». Коли закінчився термін останнього військового президента, проте, прямі президентські вибори проведені не були.

Танкреду Невіс, прем'єр-міністр протягом президентства Жуана Гуларта, був обраний кандидатом від PMDB, головної опозиційної партії, але його також підтримував великий спектр політичних сил, включаючи істотну частини ARENA, партії військових президентів. Танкреду був обраний Виборчою Колегією, але він помер до інагурації. Першим цивільним президентом починаючи з 1964 , таким чином, став кандидат Танкреду на пост віцепрезидента, Жозе Сарні, колишній член ARENA. У 1988 була затверджена нова демократична конституція, за якою почалися демократичні вибори в країні.

У 1989 проведені перші президентські вибори за конституцією, коли на п'ятирічний термін був обраний молодий Фернанду Коллор — перший президент, обраний таємним прямим голосуванням, починаючи з військового перевороту. Він урочисто вступив на посаду в 1990 і в 1992 став першим президентом Бразилії відставленим через корупцію.

У 1995 посаду обійняв Фернанду Енріке Кардозу на чотирьохрічний термін, але поправка до конституції 1997 дозволила йому бути переобраним на наступний термін, вперше в історії Бразилії.

У 2003 обраний та вступив на посаду президента Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва.

Ділма Русеф у другому турі президентських виборів в жовтні 2010 отримала перемогу й була обрана президентом Бразилії. 1 січня 2011 склала присягу та вступила на посаду президента країни. У 2016 її імпічменту посаду виконувача обов'язків президента займав Мішел Темер.

28 жовтня 2018 на «Загальних виборах» на посаду президента було обрано Жаїр Болсонару, який приступив до виконання обов'язків 1 січня 2019.

#	Президент		З	До	Віцепрезидент(и)	Примітки
34	Танкреду Невіс				Жозе Сарні	Обраний Виборчою Колегією. Тажко захворів перед інагурацією та помер на початку президентського терміну, так і не прийнявши присягу. Хоча він формальне так і не став президентом, бразильський федеральний закон 7.465, прийнятий на другу річницю його смерті (1986), включив його у список президентів Бразилії, «для всіх юридичних цілей».
35	Жозе Сарні		15 березня 1985	15 березня 1990	вакантне	Віце-президент Танкреду. Виконував обов'язки президента с початку президентського терміну, через хворобу Танкреду та його нездатність прийняти присягу. Був офіційно призначений президентом після смерті Танкреду.
36	Фернанду Коллор		15 березня 1990	2 жовтня 1992[4]	Ітамар Франку	Перший президент, обраний прямим голосуванням після військового перевороту. Відставлений Палатою Депутатів, після чого відставка була підтверджена Сенатом. Залишив президентську посаду після процесу імпічменту після невдалої спроби припинити процес.
37	Ітамар Франку		2 жовтня 1992	1 січня, 1995	вакантне	Обійняв посаду як виконувач обов'язків президента після імпічменту коллора, був офіційно призначений президентом пізніше.
38	Фернанду Енріке Кардозу		1 січня 1995	1 січня 2003	Марку Масьєл	Перший президент, переобраний на другий термін.
39	Луїз Інасіу Лула да Сілва		1 січня 2003	1 січня 2011	Жозе Аленкар
40	Ділма Русеф		1 січня 2011	31 серпня 2016	Мішел Темер	перша в історії країни жінка — президент Бразилії.
41	Мішел Темер		31 серпня 2016	1 січня 2019		В.о. президента
42	Жаїр Болсонару		1 січня 2019	1 січня 2023	Амілтон Моуран
43	Луїз Інасіу Лула да Сілва		1 січня 2023	1 січня 2027	Жералдо Алкмін

• Історія Бразилії
• Бразильська імператорська династія

• Дахно І. І. Бразилія // Країни світу: енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : «МАПА», 2011. — 608 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.

• Brazil : [англ.] // World Statesmen.org.