Премія присуджувалася Радою Міністрів СРСР за поданням відповідних міністерств і відомств:
За поданням Державного комітету з науки і техніки СРСР (ДКНТ) і ВЦРПС — за виконання комплексних наукових досліджень, проектно-конструкторських і технологічних робіт по найважливіших напрямках розвитку народного господарства та його галузей і за впровадження результатів цих досліджень і робіт (в тому числі за виконання науково-технічних програм) — 50 премій у таких розмірах: 5 премій — від 30 до 50 тис. крб., 20 премій — від 15 до 20 тис. крб. і 25 премій — від 3 до 12 тис. крб.[1];
За поданням ДКНТ, ВЦРПС і Держбуду СРСР — за розробку найбільш видатних проектів і будівництво за цими проектами підприємств, будівель і споруд — 60 премій, в тому числі 15 премій по 20 тис. крб., 20 премій по 10 тис. крб. і 25 премій по 5 тис. крб.[2];
За поданням ДКНТ, ВЦРПС, Міністерства сільського господарства СРСР, Міністерства меліорації і водного господарства СРСР і Держкомсільгосптехніки СРСР — за розробку та впровадження у виробництво результатів найбільш великих науково-технічних досліджень і відкриттів, що мають важливе значення для розвитку сільського господарства (10 премій, в тому числі дві перші премії по 20 тис. крб., три другі премії по 10 тис. крб., п'ять третіх премій по 5 тис. крб.[3]).
Присудження премій проводилося щорічно, починаючи з 1971 року. Спочатку присуджувалися лише «будівельні» премії[2], в 1976 році були введені «сільськогосподарські» премії[3], а в 1979 — премії для працівників виробничих галузей[1].
Нагородження включало вручення диплома, нагрудного знака «Лауреат премії Ради Міністрів СРСР», а також грошових виплат колективам, удостоєним цієї премії.
Вручення премії спочатку приурочувалось до Дня будівельника (12 серпня), а з 1981 року — до Дня радянської науки (3-тя неділя квітня).
.jpg)
