Пригоріле
Пригоріле[2] (або Погоріле[2][3], Прогоріле[2], пол. Prehoryłe) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 349 осіб (2011[1]). Історія   За королівською люстрацією 1589 р. до фортеці Крилів Белзького повіту Белзького воєводства належали села Крилів, Пригоріле і Сиховичі та ще налічувалось 11 сіл в околиці.[4] 1632 року вперше згадується церква східного обряду в селі[2]. У 1827 р. були 112 будинків і 737 мешканців. Від 1867 до 1936 р. Пригоріле було у складі волості (ґміни) Мірче, з 1936 р. — ґміни Ментке. Українці села були парафіянами місцевої греко-католицької церкви, яка належала до Холмської єпархії, в 1875 р. її відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві. За переписом 1905 р. у Пригорілому було 1181 десятин землі (чорнозем), 201 будинок і 1432 мешканці (758 православних, 648 римо-католиків і 26 юдеїв).[5] У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали латинниками, у Пригорілому їх налічувалось 63 особи.[6] У 1907 р. була зведена нова дерев'яна церква (була філією парафії в Крилові) на місці попередньої дерев'яної. У 1915 р. перед наступом німецьких військ російською армією спалене село і більшість українців були вивезені вглиб Російської імперії, звідки повертались уже після закінчення війни. Натомість поляків не вивозили.[7] У 1921 р. польський перепис нарахував 163 будинки і 952 жителі, з них 508 римо-католиків, 417 православних, 27 юдеїв.[8] Польська влада з метою асиміляції українців 8 червня 1938 р. зруйнувала церкву.[9] Під час Другої світової війни українці відбудували церкву[10], але після війни поляки її зруйнували. У 1943—1944 рр. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням майора Станіслава Басая постійно тероризували українське населення села, 8 березня 1944 р. вони спалили обійстя українців і вбили в селі тих, хто не встиг утекти[3]. 16-20 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села на приєднані до Польщі північно-західні терени 66 українців[11]. У селі залишилося 127 поляків[11]. Ще 13 невиселених українців підлягали виселенню[11]. У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства. СучасністьЗбереглись прикордонний російсько-австрійський стовп і рештки греко-католицького (з 1875 р. — православного) цвинтаря з найстаршою могилою з 1788 р. НаселенняДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][12]:
ОсобистостіНародилися
Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
