Примост Валерій Юрійович
Валерій Юрійович Примост (нар. 24 лютого 1967, Київ) — український письменник, сценарист. Освіта1987-1992 КДУ, ф-т журналістики (першим в історії факультету захищав диплом з реклами) 2010 Курси сценарної майстерності (Film.Ua) 2011 Майстер-клас Роберта МакКі 2012 Майстер-клас Лоуренса Каплоу 2013 Інститут Адізеса (менеджмент) 2014 SOCceR (стратегічне мислення) 2016 English for Journalism (University of Pennsylvania) 2016 Brand Father (від Андрія Федоріва) 2021 "Мозг и Бизнес" (курс Андрея Курпатова) ДіяльністьКнигиЯк письменник став відомим 1994 року після того як російською мовою вийшла книжка «Штабная сука», присвячена страшним реаліям служби в Радянській армії. Книга мала велику пресу. Автор отримав епітет «молодий український Солженіцин» (BBC). 1996 року побачила світ книжка «Приднестровский беспредел» (рос.), яка розповідає про перебіг війни у Придністров'ї. 2010 року було надруковано нову книжку письменника — міський роман «Любовь & Слава» (рос.). 2013 вийшла друком книга «Єврей — це фах (нариси історії євреїв в Україні)». 2014 викладено в Інтернеті нову книгу Валерія Примоста — «Украина у края». 2016 вийшла друком книга «Едіп Московський (нариси історії росіян)». 2017 вийшла друком книга «Незалежність очима ТСН». 2020 вийшла друком серія книг «Хозяева мира. Сторителлинг и Цивилизация» та «Хозяева Вселенной. Сторителлинг и Цивилизация», де Валерій викладає свою концепцію "глобального сторітеллінга". 2021 вийшла друком книга "Jopa Mira... або Шлях до зірок", де Валерій у художній формі описує своє бачення можливого майбутнього України. МедіаЯк креативний директор працював послідовно у трьох міжнародних рекламних агенціях (українські офіси) — TWG/Young&Rubicam, Linea 12/McCann-Erickson, Adventa Lowe Lintas, а також на ТБ-каналі 1+1. Керував розробкою низки відомих рекламних кампаній для великих брендів:
Автор циклу лекцій «Сторітеллінг у світовій історії та сучасності». Креативний продюсер. Маркетинг-консультант. Також пише статті, блоги, есе та вірші. Професійні досягнення
ПриміткиДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia