Природно-заповідний фонд Норвегії  У Норвегії 47 національних парків, з них 40 - на материку, а 7 - на Шпіцбергені. Національні парки в Норвегії суворіші, ніж у багатьох інших країнах, і майже всі моторизовані транспортні засоби заборонені. Поширюється свобода кочувати, таким чином, дозволяється піші прогулянки, катання на лижах і кемпінги по всьому парку. Дороги розташовані за межами національних парків. Парки перебувають під управлінням Норвезького директорату з питань природокористування та місцевого губернатора округу. [1] Ітре-Гвалер - це морський парк, і всі парки на Шпіцбергені також містять морські зони. Сюр-Шпіцберген - найбільший парк площею 13 286 км2, хоча лише 5 141 км2 - це земля. [2] Новий національний парк, закріплений в Норвегії, - Лофотодден (норв. Lofotodden), створений у 2018 році. Найбільший парк на материку - Гардангервідда, який займає площу 3 422 км2. Ґутулья найменший, він охоплює 23 км2. [1] Географія та історіяПринаймні 60% площі Норвегії займають гори, озера або болота (неорні землі, частина з них використовується як пасовища); 37% - ліси різних видів; і лише 3% ріллі. За оцінками, між 1900 і 2003 роками райони більше 5 км від інтенсивної будівельної діяльності в Норвегії зменшилися з 48% до 12%. Приблизно до ста років тому в Норвегії було відносно мало загрози для екосистем. Перші ініціативи щодо захисту земель були озвучені в 1904 році Інгваром Нільсеном, лідером Норвезької асоціації гірських туристів (DNT). Асоціація продовжувала лобіювати справи у 1923 та 1938 роках. Закон про природну охорону 1954 року підготував правову основу для встановлення охоронних територій, і два перші національні парки були створені в 1962 та 1963 роках. Закон 1954 р. також заснував Statens naturvernråd («Урядова рада з охорони природи») як дорадчий орган уряду. Рада представила проект подальшого природного захисту в 1964 році, пропонуючи 16 національних парків. Ці пропозиції схвалив Стортинг. Минуло 25 років, до 1989 року, перш ніж було виконано 15 їхніх пропозицій. 16-ю пропозицією став натуррезерват. Рада представила ще одну пропозицію в 1986 році [3] і це було затверджено Стортингом у квітні 1993 року. Після цього затвердження з 2001 року було створено «друге покоління» національних парків, а також розширення кордонів для старих. Постіндустріальна ера, яка розпочалася в останніх 1960-х, бачила, що території охороняються як національні парки або інший захищений статус як засіб регулювання будівництва будинків для відпочинку, доріг, риболовлі, полювання та збиральних рослин. Ця тенденція пришвидшилась за останні 10 років. На додаток до збереження рідкісних рослинних і тваринних середовищ, території захищені, щоб підтримувати орієнтири для екологічних досліджень, рекреаційних ресурсів для норвежців та як спадщину для майбутніх поколінь. Дирекція природокористування підтримує показники здоров'я природи в Норвегії, включаючи такі заходи, як біологічне різноманіття, ерозія, ознаки забруднення. Здебільшого національні парки відкриті для піших прогулянок, бігових лиж та кемпінгу. Більшість з них мають обмежену кількість нічних зупинок. На додаток до національних парків, уряд Норвегії визначив для охорони більші території. У ці райони входять 153 ландшафти, що охоплюють 14071 км 2; 1701 заповідник, що охоплює 3418 км 2; 24 національних парки, що охоплюють 21 650 км 2; 102 природні меморіали та 98 менших заповідних територій. Це становить 12,1% материкової площі Норвегії. Мета норвезького уряду— збільшити цю площу з часом щонайменше до 15%. Він продемонстрував зацікавленість у збереженні морських екосистем, включаючи фіорди західних частин Норвегії та архіпелаг на південний захід від Осло. Поточні
Колишні
Майбутні
Існує також кілька пропозицій щодо національних парків багатьох різних сторін: Солвєрьоєне (норв. Solværøyene), Сторхейя; [14] Мелкеватн – Ієрватн – Берсватн (норв. Melkevatn–Hjertvatn–Børsvatn), Окстіндан; Фрафіордгейне (норв. Frafjordheiene); [15] Оксей-Ривінген (норв. Oksøy-Ryvingen); [16] Сетесдал Вестхей, Троллгеймен, Лінгсалпан (норв. Setesdal Vesthei, Trollheimen, Lyngsalpan). З тих пір Сторхейя була покрита вітроелектростанцією, і вона більше не могла охоронятись як національний парк, а частини Мелькеватн – Ієрватн – Борсватн охоронялись як природний заповідник, а не як національний парк. Після доручення Міністерства клімату та навколишнього середовища у 2018 році знайти райони, які слід охороняти, в 2019 році Агентство з питань навколишнього середовища внесло ряд пропозицій щодо створення нових національних парків, а також розширення існуючих, переглянувши пропозиції губернаторів округів. [17] У 2021 році після зустрічей із постраждалими муніципалітетами вони склали остаточний перелік пропозицій щодо національних парків, які слід отримати на подальший розгляд. Запропоновані нові засоби захисту: Саннмьорсалпане[en], Хорнелен[en], Масфіордф'єлла і Ойстесеф'єлла (норв. Masfjordfjella, Øystesefjella). Крім того, вони запропонували змінити деякі заповідні зони на національні: Лінгсальпан[en], Силан[en], Троллгаймен[en] та Іннердален[en], Ольфобрін[en], Оксей-Ривінген (норв. Oksøy-Ryvingen), Флеккефіорд та Лістастренден (норв. Flekkefjord, Listastrendene). Багато інших пропозицій було скасовано через місцеву опозицію: Квенангсвідда-Набар (норв. Kvænangsvidda-Nabar), Треріксрьосет (норв. Treriksrøysa), Прейкестолен (норв. Preikestolen), Квітладален-Бьордален (норв. Kvitladalen-Bjordalen), Віглесдален (норв. Viglesdalen); а також деякі пропоновані зміни типу захисту: Наустдал-Дженджедал (норв. Naustdal-Gjengedal) та Сетесдал Вестгей Рифилкегайне[en]. [18] Примітки
Посилання |
.jpg)
.jpg)
_2.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
