Природоохоронна естетикаПриродоохоронна естетика — прикладна дисципліна, яка є результатом міждисциплінарного синтезу і розташовується на стику естетики, екології та екологічної етики, що вивчає естетичну цінність природи, особливості естетичного усвідомлення природи, а також розробляє способи збереження природної краси[1][2][3][4] Становлення природоохоронної естетикиЗасновниками природоохоронної естетики вважають англійського культуролога і філософа Джона Рескіна і американського еколога і філософа Олдо Леопольда, які розробили наукові погляди на естетику природи та її охорону[1]. Так, Дж. Рескін вважав, що критерії краси можна знайти тільки в невинній (дикій) природі, оскільки вона є нічим не спотвореною і не оскверненою[5][6]. О. Леопольд пов'язав красу природи з екологічними законами[7]. У 1901 р. в США було створено Товариство охорони природних та історичних пам'яток, яке ставило одним зі своїх завдань охорону естетично цінних природних пейзажів[4]. У XIX ст. — початку XX ст. в Англії було популярним гасло «Ми хочемо красивої Англії»[4]. На початку XX ст. в Польщі висунули гасло «Охорона краси ландшафту повинна стати справою польської ідеї»[1]. У 1962 р. ЮНЕСКО затвердило «Рекомендації щодо охорони краси та характеру пейзажу і місцевостей»[4]. У 1902 р. Пруссія стала першою європейською країною, що заборонила знищення краси пейзажів[1]. На початку XX століття в Швейцарії створили Комітет захисту красивих видів[1]. У 1968 р. в США прийняли закон «Щодо диких і пейзажних річок», спрямований на охорону красивих видів річок[1]. З початку 1980-х років у США та Великій Британії з'явилися перші роботи з природоохоронної естетики, опубліковані в американському журналі «Environmental ethics» і англійському «Environmental values»[4]. Істотний внесок у розвиток природоохоронної естетики внесли сучасні вчені А. Карлсон (Канада), Е. Бреді (Велика Британія), А. Тетіор (Росія)[8], І. Сепанмаа (Фінляндія)[2], Ю. Харгроув[4], С. Баросса (США), Ж. Томпсон (Австралія)[9], Т.Федорцова (Білорусь)[10], А. Будрюнас, Е. Ерінгіс (Литва)[11], В. Сесін (Україна)[1]. Розвиток природоохоронної естетики в УкраїніУ грудні 1913 р. у Харкові відбулася перша в Російській імперії і в Україні виставка охорони природи, на якій був представлений розділ «Краса природи»[1]. Одним з перших у радянській Україні естетичні мотиви охорони природи став пропагувати Максим Рильський, який опублікував у 1960-х роках брошуру «Природа і література»[12] і кілька статей про красу природи та її захист у ЗМІ. У 2002 р. В. О. Сесін і Л. В. Пархісенко розробили та опублікували вперше в Україні "Методичні рекомендації з проведення естетичної оцінки природних територій з метою заповідання", рекомендовані науково-технічною радою Державної служби заповідної справи Мінприроди України[1]. У 2012 р. Науково-методичною радою з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України було схвалено програму курсу за вибором «Екологічна естетика» для 9-10 класів загальноосвітніх навчальних закладів[1]. Принципи природоохоронної естетики
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
