Присяжнюк Настя Андріанівна

Присяжнюк Настя Андріанівна
Народилася	22 грудня 1894(1894-12-22)  Погребище, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Померла	8 червня 1987(1987-06-08) (92 роки)
Країна	УНР
Діяльність	освітянка
Нагороди

На́стя Андріа́нівна Присяжню́к (22 грудня 1894(18941222), Погребище Бердичівського повіту Київської губернії (нині місто Вінницької області) — 8 червня 1987) — українська фольклористка, педагогиня, краєзнавиця, революціонерка.

Народилася в багатодітній сім'ї бідного чинбаря Андріана Івановича Присяжнюка. Сім'я мешкала на околиці містечка, досі відомій як Нові Садиби.

У рукописній «Автобіографії» Настя Присяжнюк писала:

Народилася в селянській хаті без підлоги, колисали в колисці на мотузяних вервечках. Малою сиділа на печі. Була в батька дванадцятою дитиною. До восьми років не мала ні взуття, ні одежі. Влітку сорочка — і все.

Із восьми років Настя стала заробляти. Спочатку доглядала дитину. А коли підросла, працювала в панській економії, а взимку — на Спичинецькій цукроварні. Настя Присяжнюк згадувала:

Спробували мене віддати до школи. Стою в коридорі, а паняночки штрикають під боки: „3верху — пані, а під сподом — мужичка“.

До школи Настю не прийняли, бо «місць не було». Та попри убогість своєї велелюдної родини їй згодом все-таки вдалося закінчити двокласну школу.

Ще в ранньому дитинстві проявила тяжіння до народної творчості. Пізніше, вже працюючи вчителькою, Присяжнюк захопилася й історією рідного поселення. Її старший брат Агафон був добре знайомий зі збирачем українських пісень професором Київської консерваторії Климентом Квіткою — чоловіком Лесі Українки. Він повідав йому про захоплення сестри. Квітка написав листа Насті Присяжнюк і попросив її вислати якомога більше зібраних пісень.

За участь у революційній боротьбі тричі була під арештом царської влади.^[1]

Товаришувала в дитинстві та юності з Матвієм Довгополюком (помер у 1944 у таборах ГУЛАГу, педагог, агроном, поет. Член літературної організації «Плуг», автор поетичної збірки «Дні неволі»).^[1]

у 1917 у Києві склала екстерном іспити на звання вчительки. З цього часу працювала у школі.^[1]

Провчителювавши понад 10 років, Присяжнюк 1927 року вступила до Кам'янець-Подільського інституту народної освіти (нині Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). 1930 року вона закінчила його, а далі продовжила навчання в аспірантурі, була визнаною фахівчинею з філології, готувалася до захисту кандидатської дисертації при кафедрі української мови Київського університету.

Брала участь в укладанні першого за радянської роби українського правопису, працювала із професором Харківського університету Олексою Синявським (безпідставно заарештований і страчений 1937-го). Була знайомою з академіком Агатангелом Кримським, також знищеним тоталітарним радянським режимом.^[1]

Заарештована в 1932. Перебувала на засланні до післявоєнного часу. В шлюбі не була.^[1]

Пізніше знову вчителювала в рідному Погребищі. 1957 року вона вийшла на пенсію.

1967 року за багатолітню педагогічну й збирацьку працю Присяжнюк нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. 1970 року її відзначено ювілейною медаллю «За доблесну працю».

За життя Настя Присяжнюк устигла зібрати і записати понад 6000 народних пісень, 6100 прислів'їв і приказок, 125 плачів і голосінь, 4600 казок, переповідок, бувальщин. Переважна більшість цих записів стала надбанням Академії наук України і зберігаються в фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України.^[1]

1976 року у видавництві «Наукова думка» вийшла книга «Пісні Поділля», в котрій видрукувані тексти близько тисячі пісень, записаних Присяжнюк у Погребищі упродовж її фольклорно-етнографічної діяльності у 1920–1970 роки.^[1]

Видала також збірники:^[1]

• «Колядки та щедрівки», 1965;
• «Жартівливі пісні», 1967;
• «Танцювальні пісні», 1978.

Настя Присяжнюк також авторка монографії «Українське весілля в Погребищі — сучасне і колишнє», досліджень «Рось — ріка-трудівниця», «Історія Погребища», про народне харчування, про походження прізвищ і прізвиськ земляків, про сни та їхнє тлумачення, про прикмети погоди.

Поет Платон Воронько писав після відвідин фольклористки:

Я в захопленні Вашою творчою стійкістю і послідовністю. Ви просто свята людина в своєму безмежному любовному пориві до свого народу, до його пісні, до його творчості.

у 2010 у Вінниці вийшла друком книга Ганни Волошенюк «Народної ниви жниця Настя Присяжнюк».^[2]

У 2012 році в школі-інтернаті в Погребищі було відкрито кімнату-музей славетної фольклористки^[1], яка згодом отримала статус районного краєзнавчого музею, що носить ім'я Н. А. Присяжнюк, і має спеціальну іменну залу, що розповідає про життя і творчі успіхи славетної землячки-фольклористки.

У 2013 вийшла збірка Валентини Козак «Барвінок на три голоси. Хронікально-документальний поезофольк». — Київ: Преса України, 2013. — 128 сторінок, ISBN 978-966472-151-3. Ця збірка присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка та 120-річчю подвижниці фольклористки Насті Присяжнюк, репресованої за любов до української пісні.

• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с. — С.25.
• Гальчак С., Савчук В. Присяжнюк Настя Андріанівна // Краєзнавці України: сучасні дослідники рідного краю : довідник / ред. кол.: П. Т. Тронько (голов. ред.) та ін.; упоряд. Т. Ф. Григор'єва та ін. — Всеукраїнська спілка краєзнавців. — Київ, Кам'янець-Подільський, 2003. — Т. 1. — С. 270 с. . — ISBN 966-8102-24-X. — С. 178—179.
• Настя Присяжнюк: До 100-річчя від дня народження (22.12.1894 — 8.06.1987): Бібліографічний покажчик / Вінницька державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва; укл. О. Г. Ніколаєць. — Вінниця, 1994. — 25 с. — (Наші видатні земляки).
• Страшний Василь. Надросянськими стежками — до Насті Присяжнюк // Кримська світлиця. — 2004. — 25 червня.
• Швець Петро. Настя Андріанівна Присяжнюк: возвеличена працею // Наука і Суспільство. — 2023. — №12. — С. 54-55.