Проблемна науково-дослідна лабораторія радіотехніки (Харків)

Проблемна науково-дослідна лабораторія радіотехніки
	Основні дані
Засновано	1958
Абревіатура	ПНДЛ РТ
Ліквідовано	2002
Приналежність	Харківський політехнічний інститут, потім Харківський національний університет радіоелектроніки
Галузь	радіолокація метеорів
	Контакт
Ключові особи	Борис Кащеєв
Розташування	Харків
Країна	Україна
Вебсторінка	Сторінка насайті ХНУРЕ

Проблемна науково-дослідна лабораторія радіотехніки — науково-дослідна лабораторія в Харкові, яка була одним із піонерів досліджень метеорів радіолокаційними методами. Засновником і керівником лабораторії був Борис Кащеєв. Лабораторія була створена 1956 року у складі Харківського політехнічного інституту, 1971 року перейшла до складу Харківського інституту радіоелектроніки, 2002 року реформована в науково-навчальний центр кафедри основ радіотехніки. З 2007 року її дослідження продовжує лабораторія радіоастрономії імені Б. Л. Кащеєва. Експериментальна база лабораторії на Балаклійському експериментальному полігоні включена до реєстру національного наукового надбання України.

Історія

Проблемна науково-дослідна лабораторія радіотехніки Харківського політехнічного інституту була створена 15 вересня 1958 року. Лабораторію очолив Борис Кащеєв, який з 1956 року вже керував кафедрою основ радіотехніки і на той час вже проводив успішні дослідження радіометеорів в рамках Міжнародного геофізичного року (1957—1958). Невдовзі перед тим, в 1956, була заснована Балаклійська польова лабораторія, яка стала основною експериментальною базою майбутньої науково-дослідної лабораторії^[1].

В 1971 року лабораторія разом з кафедрою і факультетом, які її включали, була передана від Харківського політехнічного інституту до складу Харківського інституту радіоелектроніки (тепер Харківський національний університет радіоелектроніки)^[1].

В 2004 року Модернізований багатоцільовий геофізичний комплекс для дослідження атмосфери і притоку метеорної речовини ХНУРЕ, розташований на Балаклійському експериментальному полігоні, був включений до реєстру національного наукового надбання України^[2].

В 2002 році лабораторія розширилась і стала науково-навчальним центром кафедри основ радіотехніки, а 2007 з науково-навчального центру була виділена науково-дослідна лабораторія радіоастрономії імені Б. Л. Кащеєва^[1].

Наукові результати

В 1956 році, ще до офіційного створення лабораторії, її колектив, досліджуючи проходження радіосигналів через іоносферу за допомогою власноруч виготовленого першого в Україні іонозонда, помітив короткочасні відбивання сигналу від шару E іоносфери. Ці відбивання тривали від кількох секунд до десятків секунд і пояснювались плазмовими слідами, які виникали на висотах 85-105 км в результаті випаровування речовини з метеорів масою від мікрограмів до кількох грамів. В подальшому колектив лабораторії сконструював багато вдосконалених приладів для дослідження таких метеорних слідів і з їх допомогою визначив приток метеорної речовини в земну атмосферу і розподіл метеорів за швидкостями. Вимірювання доплерівських зміщень радіосигналів, відбитих від метеорних слідів, дозволило дослідити рух повітря в іоносфері на висотах 85-105 км^[3].

Виявилося, що завдяки відбиванню радіохвиль від метеорних слідів на частотах 40-60 МГц зʼявляється канал зв'язку, який дозволяє передачу радіосигналу на відстань до 2500 км^[3]. Лабораторією були розроблені прилади для високоточної синхронізації годинників за допомогою цих радіосигналів і встановлені в багатьох містах України і Росії. Зокрема, ця система синхронізації часу використовувалась під час запуску першого українського супутника Січ-1^[2].

Завідувачі лабораторії

Проблемна науково-дослідна лабораторія кафедри основ радіотехніки:

Кащеєв Борис Леонідович (з 1958)^[1]

Науково-дослідна лабораторія радіоастрономії імені Б. Л. Кащеєва:

Волощук Юрій Іванович (з 2007)^[1]
Світлана Володимирівна Коломієць (з 2016)^[4]

Відзнаки

Розроблена в лабораторії система МАРС (метеорна автоматична радіолокаційна система) була нагороджена медалями Виставки досягнень народного господарства (бронзовою в 1980, золотими в 1983 і 1989)^[1]
На честь співробітників лабораторії та університету, до складу якого вона входить, були названі астероїди 6811 Кащеєв, 13009 Волощук та 10681 ХТУРЕ^[1]
Премію НАН України імені М. П. Барабашова за монографію «Метеори і метеорна речовина» здобули співробітники лабораторії Юрій Волощук і Борис Кащеєв та їхній київський колега Віталій Кручиненко^[5].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Коломиец С. В. Историческая справка к 50-летнему юбилею Проблемной научно-исследовательской лаборатории радиотехники (ПНИЛ РТ) ХНУРЭ, сейчас Научно-учебного центра кафедры Основ радиотехники (НУЦ ОРТ) // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 67-75.
↑ ^а ^б Multipurpose Geophysical Complex for Researching the Atmosphere and Meteor Substance Inflow of Kharkov National University of Radio Electronics // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 76-83.
↑ ^а ^б Кащеев, Б. Л. Сорок лет проблемной лаборатории радиотехники // Радиотехника. — 1998. — Вип. 106. — ISSN 0485-8972.
↑ Світлана Володимирівна Коломієць, Харківський національний університет радіоелектроніки
↑ Премія імені М. П. Барабашова. Лауреати 1994 року, Національна академія наук України

Література

Кащеев, Б. Л. Сорок лет проблемной лаборатории радиотехники // Радиотехника. — 1998. — Вип. 106. — ISSN 0485-8972.
Ткачук, А. А., Лизогуб, В. В., Коломиец, С. В. Становление и развитие радиолокационных наблюдений метеоров в Харькове // Радиотехника. — 2010. — Вип. 160. — ISSN 0485-8972.
Коломиец, С. В., Волощук, Ю. И., Слипченко, Н. И. Б. Л. Кащеев и метеорное направление научных исследований харьковского национального университета радиоэлектроники // Радиотехника. — 2016. — Вип. 184. — ISSN 0485-8972.
Коломиец С. В. Историческая справка к 50-летнему юбилею Проблемной научно-исследовательской лаборатории радиотехники (ПНИЛ РТ) ХНУРЭ, сейчас Научно-учебного центра кафедры Основ радиотехники (НУЦ ОРТ) // Інформаційний бюлетень УАА. — 2008. — № 23. — С. 67-75.