Провідна система серця

Провідна система серця — група високоспеціалізованих клітин^[1] серця, які мають здатність виробляти імпульси та їх проводити. Клітини розташовуються щільно, утворюючи складові провідної системи серця:

• синусово-передсердний вузол (вузол Кіса— Флека) — СА-вузол
• міжвузлові передсердні шляхи: передній — Бахмана (він же міжпередсердний), середній — Венкебаха і задній — Тореля
• атріовентрикулярний вузол (вузол Ашоффа— Тавари) — АВ-вузол
• пучок Гіса:

ліва ніжка пучка Гіса:

 — задня гілка лівої ніжки пучка Гіса

 — передня гілка лівої ніжки пучка Гіса: права ніжка пучка Гіса

• волокна Пуркінє

Всім відділам провідної системи притаманний автоматизм, тобто здатність генерувати імпульси. В нормі, вироблені СА-вузлом імпульси, поширюються передсердними шляхами до АВ-вузла, через нього до пучка Гіса та волокнами Пуркінє до м'язів шлуночків серця.

Найдоступнішим методом оцінки роботи провідної системи серця є електрокардіографія.

Інколи, виникає потреба в складніших діагностичних процедурах:

• Черезстравохідна електрокардіографія
• Внутрішньосерцеве електрофізіологічне дослідження

Основна стаття: Потенціал дії серця

Серцевий м’яз має певну схожість з нейронами та скелетними м’язами, а також важливі неповторні властивості. Як і нейрон, дана клітина міокарда має негативний мембранний потенціал у стані спокою. Спонукання вище порогового значення, викликає відкриття потенціалзалежних іонних каналів і надходження катіонів у клітину. Позитивно заряджені іони, що прибувають до клітини, викликають деполяризацію притаманну потенціалу дії. Як і скелетні м’язи, деполяризація спричиняє відкриття потенціалзалежних кальцієвих каналів і вивільнення Ca²⁺ з t-канальців. Цей приплив кальцію відбувається завдяки вивільненню його з саркоплазматичного ретикулуму, а вільний Ca²⁺ призводить до скорочення м’язів. Після затримки, калієві канали знову відкриваються і вислідний потік K⁺ з клітини зумовлює реполяризацію до стану спокою.^[2][3]

Існують важливі фізіологічні відмінності між вузловими клітинами та клітинами шлуночків; особливі відмінності в іонних каналах і механізмах поляризації, забезпечують неповторні властивості клітин SA-вузла, особливо мимовільну деполяризацію, потрібну для  активності кардіостимулятора SA-вузла.

Для якнайбільшої ефективності скорочень і серцевого викиду, провідна система серця має:

•    Значну затримку між передсердями та шлуночками. Це дозволяє передсердям повністю спорожнити свій вміст у шлуночки; одночасне скорочення призвело-б до неефективного наповнення та зворотного потоку. Передсердя електрично ізольовані від шлуночків, з’єднані лише крізь AV-вузол, який ненадовго затримує сигнал.

•    Узгоджене скорочення клітин шлуночків. Шлуночки повинні щонайбільше піднести систолічний тиск, щоби проштовхувати кров крізь систему кровообігу, отже всі клітини шлуночків повинні працювати разом.

•        Скорочення шлуночків починається на верхівці серця, розвиваючись далі та викидаючи кров у великі артерії. Скорочення, яке витискає кров до виходу, є більш ефективним, ніж просте стискання з усіх боків. Хоча шлуночковий подразник походить від AV-вузла в стінці, що розділяє передсердя і шлуночки, пучок Гіса проводить сигнал до верхівки.

•        Деполяризація поширюється крізь серцевий м’яз дуже швидко. Клітини шлуночків скорочуються майже одночасно.

•        Потенціали дії серцевого м’яза надзвичайно тривалі. Це запобігає передчасному розслабленню, підтримуючи початкове скорочення, поки весь міокард не встигне деполяризуватися і скоротитися.

•    Відсутність тетанії. Після скорочення серце має розслабитися, щоби знову наповнитися. Тривале скорочення серця без розслаблення було би фатальним, а цьому запобігає тимчасова інактивація певних іонних каналів.

• Серцево-судинна система
• Водій ритму серця

• Настанова з кардіології/ За ред. В. М. Коваленка. — К.: МОРІОН, 2009. — 1368 с. ISBN 978-966-2066-23-4 — ст. 61-66.
• Орлов В. Н., Руководство по электрокардиографии. — М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2001.-528 с.,илл. ISBN 5-89481-090-8 — ст. 14—19.
• Вільям Ф.Ґанонґ. Фізіологія людини: Підручник/Переклад з англ. Наук.ред.перекладу М.Гжегоцький, В.Шевчук, О.Заячківська.—Львів: БаК, 2002.—784 с. ISBN 966-7065-38-3 — ст. 501.

Це незавершена стаття з кардіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з фізіології тварин. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.