Прокопенко Андрій Васильович

Прокопенко Андрій Васильович
Прокопенко Андрій Васильович
Народився	1915 ; Покровське, Україна
Помер	жовтень 1989 ; Москва, СРСР
Національність	українець
Діяльність	воєначальник
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; ;

Андрій Васильович Прокопенко (1915(1915), село Покровське Бахмутського повіту Катеринославської губернії, тепер Бахмутського району Донецької області — жовтень 1989, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, генерал-майор, голова КДБ при РМ Молдавської РСР. Член ЦК КП Молдавії в 1956—1960 роках. Член Бюро ЦК КП Молдавії з січня 1956 до 1959 року.

Біографія

Народився в родині листоноші.

З травня 1930 року — учень електрослюсаря, з червня 1932 року — електрослюсар заводу імені Ворошилова села Дружківка Костянтинівського району Донецької області. З вересня 1932 року — електрослюсар «Краматорськбуду» Донецької області.

З січня 1933 року — старший піонервожатий декількох середніх шкіл Донецької області.

У жовтні 1935 року вступив до вчительського інституту в місті Артемівську, однак у лютому 1936 року залишив навчання, працював завідувачем піонерського відділу Артемівського міського комітету ЛКСМУ Донецької області. У вересні 1937 року повернувся до інституту і після закінчення 1-го курсу відправлений працювати до НКВС.

З червня 1938 року служив в органах державної безпеки. Після закінчення Київської міжкрайової школи ГУДБ НКВС з серпня 1938 року — помічник оперуповноваженого, оперуповноважений 3-го відділу (контррозвідки) 1-го Управління (держбезпеки) — УДБ НКВС Української РСР.

Член ВКП(б) з січня 1940 року.

З березня 1941 року — старший оперуповноважений 1-го відділу Контррозвідувального управління НКДБ Української РСР.

Після початку німецько-радянської війни займався організацією партизанської боротьби у тилу німецьких військ на території України: із серпня 1941 року — помічник начальника розвідки 2-го партизанського полку НКВС Української РСР, з листопада 1941 року — заступник начальника відділення 4-го Управління НКВС Української РСР, з травня 1942 року — помічник начальника відділу розвідки Українського штабу партизанського руху (Ворошиловград, Сталінград, Москва), з листопада 1942 року — заступник командира з'єднання партизанських загонів у Житомирській області.

У травні — грудні 1944 року — начальник відділення 2-го Управління НКДБ Української РСР.

У грудні 1944 — квітні 1946 року — начальник Черкаського міського відділу НКДБ Київської області.

У квітні 1946 — листопаді 1950 року — заступник начальника УМДБ УРСР по Тернопільській області із кадрів.

У листопаді 1950 — 25 грудня 1951 року — заступник начальника 5-го Управління МДБ Української РСР.

7 січня — 6 червня 1952 року — начальник 1-го відділу 5-го Управління МДБ СРСР.

6 червня 1952 — 24 березня 1953 року — начальник 5-го відділу 5-го Управління МДБ СРСР.

24 березня 1953 — 8 квітня 1954 року — заступник начальника 4-го відділу (з 7 травня 1953 року — 6-го відділу) 4-го Управління МВС СРСР.

8 квітня — 12 липня 1954 року — заступник начальника відділу 4-го Управління КДБ при РМ СРСР.

12 липня 1954 — 30 березня 1955 року — начальник 9-го відділу 4-го Управління КДБ при РМ СРСР.

30 березня 1955 — 11 липня 1959 року — голова КДБ при Раді міністрів Молдавської РСР.

У 1956 році заочно закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

11 липня 1959 — липень 1973 року — начальник обліково-архівного відділу (з 21 жовтня 1966 року — 10-го відділу) КДБ при РМ СРСР. У липні 1973 року виведено до чинного резерву КДБ СРСР.

У липні 1973 — серпні 1986 року — начальник 1-го відділу Державного комітету РМ СРСР у справах винаходів та відкриттів.

У серпні 1986 року вийшов на пенсію. Персональний пенсіонер у Москві.

Помер у жовтні 1989 року в Москві.