Промова на захист поета Архія
Промова на захист поета Архія (Pro Archia Poeta) — це промова ритора Марка Туллія Цицерона, складена у 62 р. до н. е. У ній Цицерон захищає поета Авла Лікінія Архія, римське громадянство якого ставлять під сумнів у суді. Дослідники вважають, що звинувачення було політичним кроком проти політичного діяча Луція Ліцинія Лукулла — друга та заступника молодого Архія. Поет спочатку був греком, але довгий час проживав у Римі. У листі до Тита Помпонія Аттікуса за рік після судового розгляду, Цицерон згадує Архія, але не надає жодних свідчень про результат судового розгляду. Тому відомостей про долю поета після суду немає. Промова була віднайдена та опублікована Франческо Петраркою у Льєжі (Бельгія) в 1333 році.[3] Історичне тлоАвл Ліціній Архій народився в Антіохії близько 120 р. до н. е. Він прибув до Риму в 102 році до н. е. Тут він почав заробляти на життя поезією і здобув заступництво римського генерала, аристократа і політика Луція Лукулла. Архій писав вірші про військові подвиги генерала, і в 93 р. до н. е. Лукулл допоміг йому отримати громадянство Муніципії міста Гераклея. Після цього Архій влаштувався у Римі, готуючись отримати повне римське громадянство. Саме там Архій став наставником і викладачем молодого Цицерона. Архій отримав право на римське громадянство в 89 році до н. е., за умови, що він не воював проти Риму в Союзницькій війні (90—88 до н. е.). 65 року до н. е. Римський Сенат почав політику вигнання іноземців з Риму. Ця політика вплинула на поета Архія — йому виставили обвинувачення про сумнівність римського громадянства.[4] Структура обвинувачення та захисту (за промовою Цицерона)Обвинувачення проти Архія
Аргументи Цицерона
Структура та зміст промовиВступЦицерон починає промову зі звертання до суддів, використовуючи топос скромності. Цим він принижується, щоб підвищити Архія, утверджує свій авторитет та поширює його на обвинувачуваного:
У вступі Цицерон часто вдається до різних риторичних прийомів, серед яких гендіадіси[en] (вираження одного поняття двома лексичними одиницями), хіазми (переставлення головних членів речення) та дактилічний гекзаметр (також знаний як героїчний гекзаметр). Його мета — звернути увагу до професії Архія та наголосити на його таланті та значенні для римської культури. Речення Цицерона довгі та орнаментовані різними риторичними засобами. Мету всієї промови оратор висвітлює у рядках:
Основна частинаУ головній частині Цицерон починає розповідь про життя Архія, початок творчості, його подорожі Азією та Грецією, та творчі успіхи до першого приїзду до Риму. Протягом усієї розповіді ритор наголошує на видатному таланті Архія та славі, яка всюди його випереджує. За словами Цицерона, поету було лише шістнадцять-сімнадцять років, коли він розпочав навчання у галузі мистецтв і привернув увагу деяких найвпливовіших громадян Риму. У цій частині промови речення оратора також довгі та насичені риторичними засобами, а мова наповнена пафосом. Цицерон також наголошує на статусі покровителів Архія, перераховуючи їхні імена:
Далі у промові Цицерон дискредитує звинувачення, виставлені поету Архію. Його мова драматична, емоційна, багата на риторичні запитання. Тут він використовує свої аргументи на захист поета. Антитези Цицерона, висловлені стороні обвинувачувача Грація, є висміюванням його аргументів і його самого.
Після звертання до Грація, Цицерон продовжує говорити про талант Архія та його цінність для культури Риму. Він часто вдається до аргумента, що тільки неосвічені люди можуть не розуміти талант поета і відібрати в нього громадянство. Цицерон порівнює Архія із відомим комічним актором Квінтом Росцієм, поетом Квінтом Еннієм, літописцями Александра Великого та Помпея Великого, та навіть зі славетним Гомером. ЗавершенняНа завершення Цицерон звертається до суддів. Він не лише апелює до їх освіченості та свідомості, а й до їх совісті. Оратор також знову нагадує про авторитетність і доброчесність заступників поета та власну. Завершує Цицерон промову на захист поета Архія словами:
Див. такожПосилання
Література
|
||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
