Простяков Сергій Михайлович

Простяков Сергій Михайлович
Простяков Сергій Михайлович
	Зображення
Народився	19 лютого (4 березня) 1911 ; Москва, Російська імперія
Помер	1997
Діяльність	актор
Вчителі	Ахметелі Сандро Васильович і Охлопков Микола Павлович
IMDb	nm6444336
	Нагороди та премії
	;

Сергій Михайлович Простяко́в (нар. 4 березня 1911, Москва — пом. 1997) — російський актор театру і кіно.

Біографія

Народився 19 лютого [4 березня] 1911(19110304) року в Москві (тепер Росія). Навчався в московській студії «Зеленого театру» у Сандро Ахметелі, Миколи Охлопкова. З 1937 року працював в Камерному театрі Таїрова, де був зайнятий на допоміжних ролях, потім грав у Московському ТЮГу, Московському театрі імені Баумана^[1]^[2].

Брав участь у німецько-радянській війні. Служив на Першому Білоруському фронті в 130-му окремому радіодивізіоні спецназу^[3]. Член ВКП(б) з 1944 року.

Протягом 1949—1966 років працював в театрі Північного флоту. 1967 року переїхав до Одеси де по 1991 рік працював в Російському драматичному театрі імені Іванова^[1]. Помер у 1997 році^[2].

Творчість

театральні ролі

Войницький («Дядя Ваня» Антона Чехова);
Тетерев, Бессеменов («Міщани» Максима Горького);
Єгор Буличов («Єгор Буличов та інші» Максима Горького)
Григорій Мелехов («Тихий Дон» за Михайлом Шолоховим);
Кривоніс («Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука);
Карбишев («Коли мертві оживають» Івана Рачади);
Альєндо («Президент» Василя Земляка);
Лір («Король Лір» Вільяма Шекспіра);
Отелло («Отелло» Вільяма Шекспіра);
професор Полежаєв («Неспокійна старість» Леоніда Рахманова);
матрос Позднишев («Між зливами» Олександра Штейна);
Трохим Кичигін («Шануй батька свого» Бориса Лавреньова);
Сагайдачний («Пісня про чорноморців» Бориса Лавреньова);
Вожак («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського);
Залешин («Світить, та не гріє» Олександра Островського);
Петро Громов («Угрюм-ріка» за романом В'ячеслава Шишкова);
Сердюк («Іркутська історія» Олексія Арбузова);
поручик Борейко («Порт-Артур» Олександра Степанова та Івана Попова)
Нєдєлін («Перед вечерею» Віктора Розова).

ролі в кіно

«Випадок зі слідчої практики» — Аношин, професор (1968);
«Хутірець у степу» — Єгор Олексійович (1970);
«Море нашої надії» — капітан (немає в титрах, 1971);
«Потяг у далекий серпень» — епізод (немає в титрах, 1971);
«Синє небо» — Станіслав Нілович Диганов, лікар, винахідник (1971);
«Вершники» — генерал (1972);
«Сутичка» — епізод (1972);
«Це сильніше мене» — вітчим (1973);
«Чарівний голос Джельсоміно» — 3-й «лікар» (1977);
«Артем» — Безсонов, поліцмейстер (1978);
«Сніг у липні» — епізод (1984);
«Життя і безсмертя Сергія Лазо» — генерал Гревс, командувач американськими експедиційними військами в Сибіру (1985).