Протазанов Яків Олександрович

Протазанов Яків Олександрович
Дата народження	4 лютого 1881(1881-02-04)[1][2][…]
Місце народження	Москва, Російська імперія[4]
Дата смерті	8 серпня 1945(1945-08-08)[4][5][6] (64 роки)
Місце смерті	Москва, СРСР[4]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія[7]  СРСР[8]
Alma mater	Московське комерційне училищеd
Професія	кінорежисер, сценарист, актор, режисер
Нагороди
IMDb	ID 0698839
Протазанов Яків Олександрович у Вікісховищі

Про́тазанов Я́ків О́лександрович (рос. Протазанов Яков Александрович; 4 лютого (23 січня) 1881, Москва — 8 серпня 1945, Москва, РРФСР) — російський і радянський кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1935) і Узбецької РСР (1943).

Народився 4 лютого 1881 року у Москві.

Закінчив Московське комерційне училище. Працював в кіно з 1907 року, спочатку як сценарист, а потім як режисер. Співробітничав з кінофірмою «Тіман і Рейнгардт».

Поставив фільми: «Відхід великого старця» (1912), «Які хороші, які свіжі були троянди» (1913), «Ключі щастя» (1913), «Ноктюрн Шопена» (1913), «Розтрощена ваза» (1913), де дебютував як художник-оформлювач і майстер з гриму І. Кавалерідзе.

Повернувшись 1923 року з еміграції, створив кінокартини: «Аеліта», «Сорок перший», «Дон Дієго і Пелагея», «Свято святого Йоргена» та багато інших.

Помер 8 серпня 1945 року у Москві.

• Кино и время. Вьшуск 3-й. Режиссеры советского художественного кино. — М., 1963. — С. 216—218 (рос.);
• Сценаристи советского художественного кино. — М., 1972. — С. 288 (рос.);
• Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 337—338 (рос.);
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 617 (рос.);
• Иллюстрированный Энциклопедический словарь. — М., 2000. — С. 1000 (рос.).

Це незавершена стаття про радянського кінорежисера чи кінорежисерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.