Протиправцева вакцина Протиправцева вакцина (вакцина проти правця; правцевий анатоксин (токсоїд)[1]) — препарат який використовують для активної імунопрофілактики яка проводиться в межах планових щеплень або екстреної специфічної профілактики правця. Анатоксин правцевий (спеціально оброблений екзотоксин правця, який зберігає свою імунологічну активність) становить основу всіх сучасних протиправцевих вакцин. Правцевий анатоксин індукує формування антитоксичного імунітету, однак не перешкоджає розвитку правцевої інфекції, але запобігає її токсичним проявам. Може застосовуватися в комбінації з дифтерійним анатоксином (адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин) і вакциною проти коклюшу (асоційована коклюшно-дифтерійно-правцева вакцина).[1] ІсторіяУ 1890 році К. Фабер (Данія) описав правцевий токсин. У 1897—1898 роках німецький імунолог Пауль Ерліх знешкодив токсин за допомогою сірковуглецю і дав точну характеристику отриманого токсоїду. За цю роботу він одержав Нобелівську премію. У 1925 році Гастон Рамон, французький імунолог, запропонував методику обробки токсину формаліном і застосував отриманий анатоксин як вакцину.[1] Наприкінці 1940-х років вакцини, що містять правцевий анатоксин, були введені в планову вакцинацію дітей.[2] Процес виробництваЕкзотоксин правця піддають хімічній обробці 0,3–0,8 % розчином формаліну у нейтральному середовищі при температурі 35–40 °С протягом 3–4 тижнів. Після цього токсини повністю втрачають свої токсичні властивості, але зберігають антигенні й імуногенні властивості. Потім правцевий анатоксин очищають від баластних речовин, концентрують і адсорбують на гідроксиді алюмінію або інших сорбентах. Далі проводять перевірку отриманого препарату на стерильність, нешкідливість і активність. Активність правцевого анатоксину визначають у реакції нейтралізації токсину антитоксином та реакції флокуляції, виражаючи в міжнародних одиницях (МО).[1] Варіанти препаратівПрепарати, що застосовуються для планової активної імунізації проти правцяПравцю можна запобігти шляхом імунізації вакцинами, що містять правцевий анатоксин (TTCV — tetanus-toxoid-containing vaccines).[3]
Комбіновані вакциниІснує п'ять комбінованих вакцин, які містять вакцину DTaP (АКДП):[2]
Планова вакцинація проти правця проводиться згідно Національного календаря профілактичних щеплень.[6] Препарати, що застосовуються при екстреній імунопрофілактиці правцяПри екстреній імунопрофілактиці правця використовують Адсорбований правцевий анатоксин (АП-а) або Адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП-а), зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М-а). Додатково, за показами, може також призначатися препарати протиправцевого імуноглобуліну (сиворотки) — Протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ) або Протиправцеву сироватку (ППС), яку отримують з крові гіперімунізованих коней.[4] Призначення засобів для екстреної імунопрофілактики правця здійснюється диференційовано залежно від наявності документального підтвердження про щеплення, або даних імунологічного контролю напруженості протиправцевого імунітету, а також враховуючи характер травми.[4] Зареєстровані вакцини проти правця в УкраїніЗа даними з Державного реєстру лікарських засобів України станом на 2024 рік в Україні зареєстровані наступні вакцини з МНН «tetanus toxoid».[7]
ВикористанняІмунізації підлягають усі особи, котрі не мають протипоказів. Повний курс первинної імунізації передбачає первинну вакцинацію, що включає три щеплення АКДП-вакциною з інтервалом в 1 місяць та першу ревакцинацію, яку проводять у 18 місяців життя. Для підтримки імунітету проти правцю на достатньому рівні необхідно періодично з інтервалом 10 років проводити ревакцинацію шляхом одноразового введення АП-анатоксину або АДПм-анатоксином.[4] Після закінчення курсу імунізації організм людини протягом тривалого часу (10 років) зберігає здатність до швидкого (протягом 2-3 днів) вироблення антитоксинів у відповідь на повторне введення (ревакцинація) АП-анатоксину.[4] Ефективність У всьому світі смертність від правця у новонароджених зменшилася з 787 000 у 1988 році до 58 000 у 2010 році та 34 000 смертей у 2015 році (зниження на 96 % порівняно з 1988 роком).[9][3] Після 1940-х років показники захворюваності на правець постійно знижувалися. З середини 1970-х років у Сполучених Штатах щорічно реєструється від 50 до 100 випадків (приблизно 0,05 випадків на 100 000). Зовсім недавно, з 2009 по 2018 роки, в середньому повідомлялося про 29 (діапазон 18-37 років) випадків на рік. З 297 випадків, зареєстрованих протягом цього 10-річного періоду, було 19 смертей, усі серед дорослих віком 55 років і старше. У 2018 році зареєстровано 23 випадки правця, летальних випадків немає. Майже всі випадки є серед тих, хто ніколи не отримував вакцину, або дорослих, які не встигли зробити ревакцинацію протягом 10 років.[2] В УкраїніЗ початку повномасштабного вторгнення в Україні зареєстровано 22 випадки правця. Зокрема, в лютому 2024 випадок правця було зафіксовано в Черкаській області: захворіла нещеплена 13-річна дитина, що провела більше трьох місяців у відділенні інтенсивної терапії. У липні та вересні 2024 року відповідно до дитячої лікарні ОХМАТДИТ у Львові потрапили 13-річна нещеплена дівчинка та 10-річний нещеплений хлопчик.[10] В 2023 році було зареєстровано 6 випадків правця: 2 в Миколаївській області, по 1 — у Хмельницькій, Львівській, Івано-Франківській та Вінницькій областях. Згідно даних Центру громадського здоров'я, за 11 місяців 2023 року, відповідно до Календаря профілактичних щеплень ревакцинацію від дифтерії та правця отримало лише 47,8 % від запланованої кількості дорослих осіб.[10] Див. такожПримітки
Посилання
Джерела |
Portal di Ensiklopedia Dunia
