Прохоров Василь Іванович

Василь Іванович Прохоров
Народження	1900(1900) с. Хмелівка Васильсурський повіт  Нижньогородська губернія  Російська імперія
Смерть	1943(1943) Флоссенбюрг, Третій рейх
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1918—1947
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Командування	80-а ордена Леніна імені Пролетаріату Донбасу стрілецька дивізія
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Бої в Монголії Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна битва під Уманню
Нагороди

Василь Іванович Прохоров (1900—1943) — радянський воєначальник, генерал-майор, командир 80-ї ордена Леніна ім. Пролетаріату Донбасу стрілецької дивізії.

Василь Іванович Прохоров народився в слободі Хмелівка, на околиці Васильсурська. Закінчив 3 класи сільської школи. У 1919 році добровільно вступив у Червону армію та став курсантом піхотної школи, яку закінчив у 1920 році. Учасник Громадянської війни в Росії. На Південному фронті був командиром взводу та роти. У 1921 році брав участь в боях в Монголії. У наступні роки командував стрілецькими підрозділами. У 1932-1934 роках був помічником командира полку. В 1937 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Потім два роки був заступником начальника відділу Оперативного Управління Генерального штабу. На початку 1939 року став помічником командира 80-ї стрілецької дивізії, а в серпні — командиром дивізії. З нею в кінці 1939 — на початку 1940 року брав участь у війні з Фінляндією. Потім дивізія повернулася у свій округ.

З 27 вересня 1937 року мав звання комбриг, а 4 листопада 1939 року став полковником. 4 червня 1940 року В.І. Прохорову було присвоєно звання генерал-майора.

На фронтах Німецько-радянської війни з перших днів. 22 червня 1941 року 80-я стрілецька в складі 6-ї армії Південно-Західного фронту вступила в бій з наступаючими німецькими військами на Львівському напрямку. Брав участь у Київській оборонній операції. В серпні 80-а стрілецька дивізія потрапила в оточення під Уманню. В результаті запеклих боїв 5-6 серпня 1941 року дивізія була розгромлена, а її командир В.І. Прохоров потрапив у полон. Був відправлений до Німеччини в офіцерський табір для військовополонених «Хаммельбург». Восени 1942 року переведений у концтабір «Флоссенбюрг». У концтаборі став одним з керівників Опору. На співпрацю з противником не йшов.

10 лютого 1943 року, разом з групою керівників підпілля концтабору «Хаммельбург» (С. А. Ткаченко, П. Р. Новіков та інші) був заарештований і відправлений в Нюрнберзьку в'язницю гестапо. Там їм було пред'явлено звинувачення в організації підпілля, саботажі і більшовицькій пропаганді.

25 лютого 1943 року з товаришами був переведений в каторжний табір смерті «Хаммельбург» . Помер у концтаборі в жовтні 1943 року від побоїв і голоду.

«У Флоссенбурзі Прохоров ударив капо і убив. Охоронці побили його до півсмерті. Потім, знесиленого, його відправили у ревір, де йому зробили смертельну ін'єкцію. Звідти відправили у крематорій, генерал Михайлов Н. Ф. свідок загибелі генерала Прохорова В. І.[1]

• У селищі Васільсурськ генерал-майору В. І. Прохорову. встановлено пам'ятник 
• У Васильсурську його ім'ям названа вулиця.

• Орден Червоного Прапора
• Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

• Они сражались за Родину [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• О 80-й стрелковой дивизии [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• 80 стрелковая ордена Ленина дивизия (1 формирования) [Архівовано 5 листопада 2018 у Wayback Machine.]

• Советские генералы в фашистском плену (краткие биографии 83 генералов)