Прудников Олексій Павлович
Олексій Павлович Прудников (рос. Алексе́й Па́влович Пру́дников, нар. 20 березня 1960, Москва) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції воротаря. Відомий за виступами у низці російських клубів, зокрема за клуби «Спартак» (Москва), у складі якого двічі став чемпіоном СРСР як резервний воротар, та «Динамо» (Москва), а також низці закордонних клубів та олімпійську збірну СРСР, у складі якої став олімпійським чемпіоном. Клубна кар'єраОлексій Прудников народився у Москві. Він з дитинства любив спорт, і під впливом батька — уболівальника московського «Спартака», хотів у дитинстві записатися у футбольну школу цього клубу, проте він цього разу не справив враження на тренерів, і йому відмовили у прийомі до секції футболу, не вдалось йому також записатись до футбольної секції московського «Локомотива».[2][3] Натомість він вирішив зайнятися лижним спортом, у якому досяг певних успіхів, навіть був кандидатом на поїздку на міжнародні змагання.[2] Пізніше, у зв'язку із відсутністю у секції воротарів, Прудникова таки прийняли до спартаківської футбольної секції. Його першим футбольним тренером був олімпійський чемпіон 1956 року Михайло Огоньков, а в секції він займався з Федором Черенковим. Пізніше Прудником зумів переконати тренерський штаб «Спартака» включити його до складу головної команди клубу. У чемпіонаті СРСР Прудников дебютував 1978 року. Увесь час першого періоду виступів у «Спартаку» він був дублером Ріната Дасаєва[3][2], тому за 5 років зіграв лише у 17 матчах чемпіонату, хоча у зв'язку з участю у чемпіонському сезоні 1979 року отримав титул чемпіона СРСР. У зв'язку із малою ігровою практикою Прудников вирішив змінити клуб, і отримав пропозицію від представників тренерського штабу клубу «Динамо» (Москва), до складу якого приєднався 1983 року. У цьому клубі він швидко став головним голкіпером команди.[3][2] Перші роки перебування Прудникова в динамівській команді були важкими для московського клубу, який на той час займав місця унизу турнірної таблиці. У 1984 році він разом із командою став володарем Кубка СРСР.[4] Проте з приходом у команду нового головного тренера Едуарда Малофєєва команда стала одним із претендентів на перемогу в першості СРСР, лише в останніх турах першості 1986 року поступилась більш досвідченішим київським одноклубникам.[5][6] Проте в 1987 році після запрошення до команди Дмитра Харіна Прудников вирішив покинути «Динамо». На початку 1988 року Олексій Прудников став гравцем московського «Торпедо». Проте в команді грав рідко, оскільки частіше перебував на зборах олімпійської збірної СРСР. Пізніше на запрошення тренерського штабу московського «Спартака» повернувся до команди, проте зіграв усього два матчі, і вирішив поїхати за кордон.[4] Вибір досвідченого воротаря припав на клуб із Югославії «Вележ» із Мостара. Проте в цьому клубі він зіграв лише кілька матчів у кінці сезону, оскільки вчасно не отримав трансферний сертифікат із СРСР, і тому перейшов до іншого югославського клубу «Сараєво». Проте якраз розпочалась війна в Югославії, й Олексію Прудникову довелось покинути боснійську команду.[3][2] Далі протягом року колишній спартаківський воротар був граючим тренером нижчолігового чеського клубу «Топольчани». У 1993 році Прудников спочатку працював тренером воротарів «Спартака», а в другій половині року захищав ворота фінського клубу «Яро», проте сам свій виступ він вважає невдалим, і за півроку воротар покинув фінську команду.[7] Одночасно він зайнявся бізнесом, і для того, щоб вчасно оплатити кредит, він відкинув пропозицію стати гравцем московського «Локомотива», і перейшов до калінінградської «Балтики», керівництво якої обіцяло великі підйомні при переході.[2][7] У 1994—1995 роках Олексій Прудников грав за краснодарський «Колос».[4][7] У 1995 році Прудников перейшов до південнокорейського клубу «Чонбук Дінос». Спочатку він був основним воротарем команди, проте за рік розпочались обмеження для легіонерів, особливо воротарів. Незважаючи на це, Прудников протягом трьох з половиною років грав у корейському клубі, після чого повернувся в Росію, та завершив виступи у професійних клубах.[4][7] Виступи за збірнуОлексій Прудников кілька років грав у складі молодіжної збірної СРСР. З 1987 року він постійно викликався до олімпійської збірної СРСР, зіграв у її складі три товариські матчі.[8] Наступного року Прудникова включили до складу збірної, яка готувалась до Олімпійських ігор 1988 року, проте на поле у фінальному турнірі так і не виходив, проте разом із іншими гравцями отримав золоті олімпійські нагороди за перемогу на олімпійському футбольному турнірі.[3][2] Після завершення футбольної кар'єриОлексій Прудников ще до завершення виступів на футбольних полях розпочав тренерську кар'єру, ставши граючим тренером у чеському клубі «Топольчани».[4][7] Після повернення до Росії Прудников нетривалий час був тренером воротарів московського «Спартака».[9][7] Пізніше він став одним із організаторів та тренерів команди зірок естради «Старко» та займався бізнесом.[4][7] Пізніше Олексій Прудников знову став тренером воротарів «Спартака», працював на цій посаді близько року. У 2005 році колишній воротар працював одним із тренерів юнацької збірної Росії, а пізніше став спортивним директором литовського клубу «Ветра»[10] У 2010 році Олексій Прудников був тренером воротарів футбольного клубу «Крила Рад». У 2015—2017 роках Прудников був тренером воротарів казахського клубу «Окжетпес».[3] Особисте життяОлексій Прудников одружений, його син Алан Прудников також є футбольним воротарем, який грав у нижчоліговому російському клубі, а також у клубах Македонії і Хорватії.[11] Титули і досягнення
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
