Прядильна мюль-машина

Прядильна мюль-машина
Ґрунтується на	Прядка «Дженні» і Водяна рама
Першовідкривач або винахідник	Семюел Кромптон[1]
Дата відкриття (винаходу)	1779[1]
Прядильна мюль-машина у Вікісховищі

Прядильна мюль-машина (англ. Spinning mule) — це машина для прядіння бавовни та інших волокон. Широко використовувалася з кінця 18-го до початку 20-го століття на млинах Ланкаширу та в інших місцях. Мюль-машини працювали попарно доглядачем за допомогою двох хлопчиків: маленького заготовщика та великого або бічного заготовщика. Каретка містила до 1320 веретен і могла мати довжину 150 футів (46 м) і рухалася вперед і назад на відстань 5 футів (1,5 м) чотири рази на хвилину^[2].

Винайдена між 1775 і 1779 роками Семюелем Кромптоном. Автоматична мюль-машина була запатентована Річардом Робертсом у 1825 році. Сучасні версії все ще знаходяться в нішевому виробництві та використовуються для прядіння вовняної пряжі з благородних волокон, таких як кашемір, ультратонкий меринос і альпака, для ринку трикотажних виробів^[3][4].

• Catling, Harold (1986). The Spinning Mule. Preston: The Lancashire Library. ISBN 0-902228-61-7.
• Nasmith, Joseph (1895). Recent Cotton Mill Construction and Engineering (вид. Elibron Classics). London: John Heywood. ISBN 1-4021-4558-6.
• Marsden, Richard (1884). Cotton Spinning: its development, principles an practice. George Bell and Sons 1903. Процитовано 26 квітня 2009.
• Marsden, ред. (1909). Cotton Yearbook 1910. Manchester: Marsden and Co. Процитовано 26 квітня 2009.
• Miller, I; Wild, C; Little, S (2007). A & G Murray and the Cotton Mills of Ancoats. Storey Institute Lancaster: Oxford Archaeology North. ISBN 978-0-904220-46-9.