Псевдозіниця

Око рака-богомола має три області, кожна з яких має свою псевдозіницю.

В складному оці безхребетних тварин, таких як комахи та ракоподібні, псевдозіниця (англ. pseudopupil) виглядає як темна пляма, яка рухається по оці під час обертання тварини^[1]. Це відбувається тому, що оматидії, які дивляться прямо (уздовж їх оптичних осей) поглинають падаюче світло, а ті, які дивляться в сторони — відбивають його^[2]. Таким чином, псевдозіниця виявляє, які оматидії вирівняні з віссю, вздовж якої дивиться спостерігач^[2].

Техніка аналізу псевдозіниць

Техніка аналізу псевдозіниць використовується для вивчення нейродегенерації у таких комах, як дрозофіла. Це особливо корисно для вивчення нейродегенеративних захворювань. Око імаго дрозофіли складається з майже 800 одиничних оматидій, які повторюється в симетричному патерні. Кожен оматидій містить 8 фоторецепторних клітин, кожна з яких утворює рабдомер (7 і 8 рабдомерів перекриваються, тому лише 7 видно при будь-якому простому фокусі). Нейродегенерація призводить до втрати або деградації фоторецепторів^[3]. За допомогою візуалізації та підрахунку неушкоджених рабдомерів можна виміряти рівень деградації. Таким чином, використовуючи аналіз псевдозіниць, можна вивчати нейродегенерацію.

Примітки

↑ M. F. Land; G. Gibson; J. Horwood; J. Zeil (1999). Fundamental differences in the optical structure of the eyes of nocturnal and diurnal mosquitoes (PDF). Journal of Comparative Physiology A. 185 (1): 91—103. doi:10.1007/s003590050369. Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2012. Процитовано 23 жовтня 2019.
↑ ^а ^б Jochen Zeil & Maha M. Al-Mutairi (1996). Variations in the optical properties of the compound eyes of Uca lactea annulipes (PDF). The Journal of Experimental Biology. 199 (7): 1569—1577. PMID 9319471.
↑ Song, Wan; Smith, Marianne R.; Syed, Adeela; Lukacsovich, Tamas; Barbaro, Brett A.; Purcell, Judith; Bornemann, Doug J.; Burke, John; Marsh, J. Lawrence (2013). Morphometric analysis of Huntington's disease neurodegeneration in Drosophila. Methods in Molecular Biology. Т. 1017. с. 41—57. doi:10.1007/978-1-62703-438-8_3. ISBN 978-1-62703-437-1. ISSN 1940-6029. PMID 23719906.