Пугач Ігор Володимирович

Пугач Ігор Володимирович
Пугач Ігор Володимирович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	16 травня 1978; Осмиловичі
Смерть	25 серпня 2014 (36 років); Дзеркальне
Поховання	Іваничівський район
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	51 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Володи́мирович Пугач (нар. 16 травня 1978(19780516) — пом. 25 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1978 року в селі Осмиловичі. Побрався з односельчанкою; виховували дітей. Провів у дім воду та каналізацію, облаштував теплий санвузол, білив, лакував, робив стелю. Їздив «по заробітках» — в Росію та Польщу, дружина працювала в МРЕО Нововолинська. Придбав трактор, збудував гараж, збирався купувати машину.

Люди йому переказали, що в сільраді лежить повістка — він сам поїхав за нею. Мобілізований 11 квітня 2014 року, солдат, 51-ша окрема механізована бригада. 9 травня відправлений з рівненського полігону в Донецьку область, Красноармійськ. Потім — у Луганську область, брав участь у визволенні Рубіжного, Лисичанська, Сєвєродонецька. На початку серпня був у відпустці, вже 15 серпня повернувся на передову.

Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). Востаннє виходив на зв'язок із рідними 25 серпня о 8:00, зі слів інших бійців, вони були поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. Тоді ж загинув Олександр Лобжин, зазнав смертельного поранення Валерій Янчук.

У березні 2015 року упізнаний за четвертою експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня воїна перепоховали у рідному селі.^[1]

Залишились дружина Алла й двоє дітей, донька Христина 2011 р.н. та син 2003 р.н.^[2]

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня.^[3]
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 10, місце 8
Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[4]