Пунда Віктор Васильович

Віктор Васильович Пунда
Віктор Васильович Пунда;
Солдат
Загальна інформація
Народження	16 січня 1965; с. Іванівка, Підволочиський район, Тернопільська область, Україна
Смерть	6 жовтня 2014 (49 років); Перевальський район, Луганська область, Україна
Поховання	Іванівка
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	128 ОГПБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Почесний громадянин Тернопільської області
	Пунда Віктор Васильович у Вікісховищі

Віктор Васильович Пунда (16 січня 1965, с. Іванівка Підволочиського району Тернопільської області — 6 жовтня 2014, у Перевальському районі Луганської області) — український військовик, інструктор механіків-водіїв 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве), загинув в ході російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1965 року в селі Іванівка (Підволочиський район, Тернопільська область); закінчив іванівську ЗОШ. За освітою — електрик, працював у колгоспі, в Тернополі, жив у гуртожитку, на вихідні навідувався додому. Час од часу їздив на заробітки.

У молоді роки у ЗС колишнього СРСР служив у Чехословаччині у бронетанкових військах, спеціальність — механік-водій танків. Був активним учасником Революції Гідності. Добровольцем пішов на передову.

Призваний за мобілізацією.

Загинув зі своїм товаришем Віктором Бойком з Київщини 6 жовтня 2014 під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве. Тоді ж поліг смертю хоробрих Віктор Бойко. Зазнав смертельних поранень та помер 9 жовтня Віталій Чмелівський.

Похований у рідній Іванівці 11 жовтня 2014 року.

Залишилась мати та сестра. Особисте життя не склалося, з дружиною розлучився, дітей не було.

10 жовтня 2014 року у Тернопільській області оголошено Днем жалоби у зв'язку із загибеллю його та Андрія Рави під час виконання службових обов'язків у зоні проведення бойових дій.

Відзнаки і вшанування

за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня^[1].
почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)^[2];
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 2, місце 32
13 вересня 2015 року на фасаді школи в селі Іванівка, де навчався Віктор, встановлено меморіальну дошку.^[3]

Див. також

Примітки

↑ Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 520 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Пунді Віктору Васильовичу (посмертно)».
↑ Підволочиська селищна рада

Джерела

Смільська, О. Матері не дочекалися ще двох синів / Оксана Смільська // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 39 (15–21 жовт.).
Якушко, О. А міг же не їхати… / О. Якушко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 84 (17 жовт.). — С. 3 — (Нові втрати).