Пушков Олексій Костянтинович
Олексій Костянтинович Пушков (нар. 10 серпня 1954, Пекін) — російський державний і громадський діяч. Член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації — представник від законодавчого органу державної влади Пермського краю[2], голова тимчасової комісії Ради Федерації з інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації (з 2016 року)[3]. Депутат Державної Думи VI скликання, член фракції «Єдина Росія»[4], голова Комітету ДЕРЖДУМИ з міжнародних справ (2011-2016). Голова російської делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи[5]. У січні 2014 року Пушков очолив «Групи європейських демократів в ПАРЄ, змінивши на посаді голови Роберта Уолтера[6]. Кандидат історичних наук, політолог, професор МДІМВ. Удостоєний титулу почесний доктор Московського гуманітарного університету, Російсько-вірменського державного університету (Єреван), Азербайджанського університету мов. Журналіст, автор і ведучий аналітичної програми «Постскриптум» на телеканалі «ТВ Центр». Заслужений працівник культури (2004).
БіографіяНародився в родині радянського дипломата в Китаї. Батько, Пушков Костянтин Михайлович (1921-2019) співробітник Генерального консульства СРСР в Пекіні. Мати, Пушкова Маргарита Володимирівна (1927-2007), китаїст, перекладач, викладач китайської мови. Навчався в московській спецшколі № 12 з поглибленим вивченням французької мови (Москва, Спасопесковський провулок)[7]. Закінчив у 1976 році МДІМВ МЗС СРСР за спеціальністю «міжнародні відносини». Працював в ООН (Женева)[8]. В 1979 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за темою «Криза основних політичних концепцій англо-американської буржуазної „радянології“» (спеціальність-07.00.04. — «історія комуністичного і робітничого руху та національно-визвольних рухів»)[9]. У 1991-1995 роках був заступником головного редактора тижневика «Московские новости» з міжнародного напрямку; в цій ролі був шеф-редактором англійської, французької, німецької та іспанської версії газети[10]. У 1993-2000 роках — член редакційної колегії американського журналу Foreign Policy, що видається Фондом Карнегі у Вашингтоні[11][12]. У 2004 році був членом Наглядової ради Московського фонду Карнегі[13]. З 1993 року — член і постійний експерт Всесвітнього економічного форуму в Давосі. У 1995-1996 роках — заступник генерального директора — директор Дирекції по зв'язках з громадськістю та ЗМІ ОРТ[11], а з 1996 по 1998 рік — директор Дирекції міжнародних зв'язків цього телеканалу[14][15]. Був політичним оглядачем «Незалежної газети», вів рубрику «Особиста думка»[12]. З 1998 року — керівник і ведучий програми «Постскриптум» на телеканалі «ТВ Центр». З 2002 року — член редколегії американського журналу «Нешнл інтерест» (National Interest), що видається Центром Ніксона (Center for the National Interest) у Вашингтоні[11]. З 2005 року є членом Лондонського Міжнародного Інституту стратегічних досліджень[12]. У 2004-2016 роках — член Президентської ради з розвитку громадянського суспільства. У 2008-2011 роках — директор Інституту актуальних міжнародних проблем (ИАМП) Дипломатичній академії МЗС РФ. У 2009 році став лауреатом Бунінської премії за книгу «Путінські гойдалки. Постскриптум: десять років в оточенні». У 2011 році обраний депутатом Державної думи РФ VI скликання за списками партії «Єдина Росія», не будучи її членом[16][17]. Призначений головою Комітету з міжнародних справ Державної Думи[18]. Член фракції «Єдиної Росії» в Держдумі[4][12]. З 2012 року — голова делегації Федеральних Зборів РФ у ПАРЄ (Страсбург)[12]. Віце-президент і член Бюро ПАРЄ. У вересні 2015 року включений в санкційний список України[19]. У 2016 році програв праймеріз «Єдиної Росії» в Пермському краї, але був висунутий цією партією у складі партійного списку у Законодавчі збори Пермського краю[20]. За підсумками виборів 18 вересня 2016 року здобув перемогу в 23-му виборчому окрузі, а 29 вересня того ж року, на засіданні крайового парламенту, був обраний його представником — членом Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації[2][21]. Є членом Комітету Ради Федерації з оборони та безпеки. 26 жовтня 2016 року обраний головою тимчасової комісії Ради Федерації з інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації[3]. За даними компанії «Медіалогія» Олексій Пушков входить в топ-15 найбільш цитованих російських блогерів за 2017 рік[22]. Родина
КритикаРобота Олексія Пушкова у програмі «Постскриптум» на «ТВ Центр» часто піддається критиці з боку телевізійних оглядачів. Їх основні претензії зводяться до відкритої антизахідної пропаганди[26][27], а також необґрунтованим критичним висловлюваням на адресу російських опозиційних політиків[28] і громадських діячів[29][30]. У 2017 році в серії тих же авторських програм Пушков представив аргументи на користь версії, що американці не були на Місяці, що висадка людини на Місяці не більш ніж павільйонне шоу. З запереченнями Олексію Пушкову виступили академік РАН Ерік Галімов[31][32][33] та Олександр Тихонович Базилевський, головний науковий співробітник ГЕОХІ РАН[34]. Нагороди
Санкції
Основні роботи
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
