Пшеничний Гордій Семенович

Пшеничний Гордій Семенович
Пшеничний Гордій Семенович
Народився	3 січня 1914 ; Карабчиїв, Верхівнянська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	23 лютого 1994 (80 років) ; Київ, Україна
Поховання	Совський цвинтар
Країна	СРСР; Україна
Нагороди	Медаль «Ветеран праці»
	; ; ;

Пшеничний Гордій Семенович (3 січня 1914, Карабчиїв — 23 лютого 1994, Київ) — архівіст, один із фундаторів і багаторічний керівник Центрального державного архіву кінофотофонодокументів України.

Життєпис

Народився в селі Карабчиїв (нині село Ружинського району Житомирської області). Закінчив Бердичівський педагогічний технікум (1933), навчався на історичному факультеті Київського університету (1952). Із 1938 року — на роботі в архівних установах: заступник завідувача обласного партійного архіву, начальник архівного відділу Управління НКВС по Житомирській області УРСР.

Із серпня 1941 року займався евакуацією архівних документів у Полтавській області, був начальником групи евакуації архівів 5-ти областей, розміщених у м. Балашов Саратовської області РРФСР. Навесні 1942 року направлений у район діючої армії Донського і Сталінградського фронтів. Із початком звільнення України від нацистів у складі однієї з оперативних груп архівних працівників здійснював пошук та збирання трофейних документів окупаційних установ.

Вагомим є його внесок у справу отримання архівних фондів україніки. 1945 року брав безпосередню участь у передачі Чехословаччиною українській стороні зібрання Українського історичного кабінету в Празі.

Наприкінці 1943 року призначений на посаду директора Центрального державного архіву фонофотокінодокументів УРСР (ЦДАКФФД УРСР). Пшеничний зробив вагомий особистий внесок у справу взаємодії архіву із джерелами комплектування, зокрема кіностудіями, комітетами телебачення та радіомовлення, редакціями газет, приватними особами; запровадив нові підходи до експертизи цінності аудіовізуальних документів, контролю за організацією зберігання їх в архівах кіно- і телестудій, фоноархівах установ радіомовлення. З його ініціативи в державних архівах областей України були відкриті відділи, які приймали на постійне зберігання аудіовізуальні документи. ЦДАКФФД УРСР посів місце науково-методичного центру роботи з аудіовізуальними документами.

Чимало зусиль доклав Пшеничний для забезпечення збереженості аудіовізуальних документів, для чого 1 січня 1975 року була введена в дію окрема 3-поверхова споруда архіву. Він особисто керував технічним обладнанням, створивши унікальну конструкцію першого у світовій практиці спеціального стелажу для зберігання кінодокументів, за яку отримав Авторське свідоцтво (№ 1082386 від 1 грудня 1983 року на винахід «Стелаж Пшеничного для зберігання предметів».) — згодом отримав Патент на цей свій винахід; конструкції стаціонарної установки для механізованої консерваційно-реставраційної обробки фотонегативів на плівці та склі різних розмірів.

Значну увагу Пшеничний приділяв використанню інформації аудіовізуальних документів. Він став укладачем низки документальних фотоальбомів, збірників документів, керівником колективу укладачів анотованих каталогів: «Кинолетопись Украинской ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941—1945 гг.» (1975), «Кинолетопись Украинской ССР за 60 героических лет: 1917—1977» (1977).

Автор фахових публікацій з архівознавчої тематики в галузевих виданнях; учасник 7-го Міжнар. конгресу архівістів (Москва, 1972), інших наукових конференцій, семінарів.

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ст. (1985), Трудового Червоного Прапора (1989), золотою медаллю ВДНГ СРСР^[1], медаллю «Ветеран праці» (1974), знаками «Відмінник кінематографії» (1977), «Відмінник архівної справи» (1986), Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1974).

Постановою КМ України від 28 грудня 1998 № 288^[2] Центральному державному кінофотофоноархіву України присвоєно ім'я Г.Пшеничного^[3]^[4].