Північна Трансильванія  Півні́чна Трансильва́нія (рум. Transilvania de Nord, угор. Északi Erdély) — історичний регіон у Трансильванії на північному заході Румунії. ІсторіяУ 1918 році після розпаду Австро-Угорської імперії, історична область, населена румунами та угорцями 1 грудня 1918 року була анексувана Румунським королівством. Після приєднанням Північної Трансильванії до Румунії завершився процес утворення єдиної румунської національної держави. Нині 1 грудня в Румунії називається Днем Об'єднання Румунії. 29 грудня 1919 року Румунський парламент урочисто проголосив про приєднання Бессарабії, Буковини та Трансильванії[1]. 1920 року Верховна рада Ліги Націй підтвердила права Румунія на окуповані території, Тріанонська угода, і Північна Трансильванія офіційно стала частиною Королівства Румунія[2]. Тоді 54% населення становили румуни, 34% — угорці, 12% — німці, євреї, цигани, українці, серби та словаки. Визначення цього регіону утворилося за часів Другої світової війни, як наслідок територіальних змін, визначених умовами Другого Віденського арбітражу (30 серпня 1940 року), коли землі населені переважно угорським населенням перейшли у володіння Угорського королівства. Після завершення Другої світової війни, за умовами Паризького мирного договору Північна Трансильванія була повернута Румунії. Демографія Населення Північної Трансильванії за переписом 1930 року в Румунії[3]:
Див. також
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
