Північний банк (Російська імперія)

Північний банк

Будівля банку в Санкт-Петербурзі
Тип	банк
Наступник(и) (спадкоємці)	Російсько-китайський банк(інші мови)
Засновано	1901
Закриття (ліквідація)	9 жовтня 1910
Причина закриття	поглинений Російсько-Китайським банком(інші мови)
Штаб-квартира	Санкт-Петербург
Материнська компанія	Société Générale

Північний банк (рос. Северный банк) — російський комерційний банк, що діяв у 1901—1910 роках.

Статут Північного банку був затверджений у 1901 році та змінений того ж року^[1][2]. Банк мав статус дочірньої установи французького банку Société Générale й розташовувався в Санкт-Петербурзі за адресою: Невський проспект, будинок 62^[3]. Цю будівлю банк придбав у Санкт-Петербурзько-Азовського комерційного банку, який на той час перебував у скрутному фінансовому становищі^[4][5].

Станом на 1910 рік основний капітал банку складав 25 мільйонів рублів. Географія присутності установи постійно розширювалась: у 1904 році банк мав 13 відділень у Російській імперії, у 1907 — 24 відділення, у 1910 — 48 відділень^[6].

У результаті переговорів між Північним і Російсько-Китайським банками(інші мови), збори обох установ, які перебували під контролем французьких акціонерів, у березні 1910 року ухвалили рішення про злиття з метою створення нового банку — Російсько-Азійського банку. 14 червня 1910 року імператор Микола II затвердив Положення Ради міністрів «Про заснування акціонерного комерційного банку під найменуванням: „Російсько-Азійський банк“»^[7]. Згідно з цим положенням, за основу статуту нового банку було прийнято статут Російсько-Китайського банку. Документ не містив формулювання про злиття банків, натомість вказувалося на приєднання Північного банку до Російсько-Китайського та перейменування останнього на Російсько-Азійський банк. У положенні також визначалися курси обміну акцій обох банків на нові акції новоствореного банку. У сучасній термінології така операція трактувалася б як злиття, а не приєднання. У юридичному сенсі, згідно з приміткою 1 до § 1 частини III згаданого акту, Північний банк припинив своє існування 9 жовтня 1910 року, в день оприлюднення цього акту в Зборах узаконень і розпоряджень уряду(інші мови).

Банк здійснював широкий спектр фінансових операцій, серед яких:

• приймання вкладів на визначений термін і до запитання;
• відкриття поточних рахунків;
• відкриття спеціальних рахунків «під документи»;
• біржові операції;
• облік і виплата російських та іноземних купонів;
• облік і виплата комерційних документів;
• виплата за акредитивами;
• надання позик під заставу відсоткових паперів;
• приймання на зберігання відсоткових паперів;
• страхування виграшних білетів;
• видача переказів, чеків, циркулярних і простих акредитивів;
• обмін іноземної валюти;
• надання сейфів в оренду.

• Сергій Аркадійович Андреєвський — голова ради;
• Барон Елі д'Оассель — голова правління;
• Моріс Емільович Верстрат — директор і керівний директор, член правління Російсько-Китайського банку, представник Паризько-Нідерландського банку;
• Павло Федорович Лаж'є — віцедиректор з управління відділеннями^[8].