Північноафриканський страус

Північноафриканський страус

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Страусоподібні (Struthioniformes)
Родина: Страусові (Struthionidae)
Рід: Страус (Struthio)
Вид: Страус

Посилання
Вікісховище: Struthio camelus camelus
EOL: 1231753
ITIS: 202219
NCBI: 1333622

Північноафриканський страус, червоношиїй страус або берберійський страус (Struthio camelus camelus) — номінальний підвид звичайного страуса із Західної та Північної Африки. Він має найбільший середній розмір серед підвидів страусів, що робить його найбільшим живим птахом.

Еволюційна історія

У 1990-х роках аналіз гаплотипів контрольної області мітохондріальна ДНК показав, що аравійський страус із Західної Азії тісно пов'язаний із північноафриканським страусом.[1]

У 2017 році Інститут палеоботаніки Бірбала Сахні виявив, що звичайні страуси жили в Індії близько 25 000 років тому. Дослідження ДНК одинадцяти скам'янілих яєчних шкаралуп з восьми археологічних пам'яток у штатах Раджастхан, Гуджарат і Мадх'я-Прадеш виявило 92 % генетичної схожості між яєчною шкаралупою та північноафриканським страусом.[2][3]

Опис

Північноафриканський страус є найбільшим підвидом S. camelus, і досягає 2,74 м у зріст і до 154 кг у вазі. Шия рожево-червона, оперення у самців чорно-біле, а у самиць сіре.[4]

Ареал і поширення

Північноафриканський страус був поширений від західної до північно-східної Африки. Раніше його ареал простягався від Ефіопії та Судану на сході через Сахель до Сенегалу та Мавританії на заході та на північ до Єгипту та південного Марокко. Зараз він зник із значної частини цього ареалу і залишився лише в 6 із 18 країн, де він спочатку зустрічався.[5] Можливо, цей підвид також зустрічався на Синайському півострові, де колись жили аравійські страуси. Північноафриканських страусів можна зустріти у степах і в саванах.[6]

Охоронний статус

Чисельність північноафриканського страуса різко зменшилася до такого рівня, що тепер його включено до Додатку I CITES, а деякі природоохоронці вважають, що він перебуває під загрозою зникнення.[5] Північноафриканський страус є частиною проекту Фонду збереження Сахари (SCF), спрямованого на порятунок підвиду від вимирання та відновлення його популяції у Сахарі та Сахелі.[5]

Проекти реінтродукції

Північноафриканський страус у Національному парку Ваза, Камерун.

Африка

Північноафриканський страус був найпоширенішим підвидом страуса. Раніше він мав великий ареал, але тепер вважається, що живе у фрагментованих осередках у Камеруні, Чаді, Центральноафриканській Республіці та Сенегалі, тоді як вимер на більшій частині свого ареалу в Північній Африці. Сьогодні розпочато проекти реінтродукції страусів, особливо в північній Сахарі, де північноафриканські страуси вимерли протягом останніх 50 років. Страусів було імпортовано з Чаду та повторно інтродуковано до Національного парку Сус-Масса в Марокко.[7]

У Тунісі північноафриканські страуси колись були поширені в південному регіоні країни. Підвид був винищений у 1887 році. У 2014 році північноафриканських страусів нарешті повернули в Туніс через 127 років після вимирання. Птахів спочатку повернули до Національного парку Дгумес, потім до Національного парку Сіді-Туї, а потім до Фауністичного заповідника Орбата.[8][9]

Планується, що червоношиїй страус також відновиться в інших країнах від західної до північно-східної Африки, таких як Нігер і Нігерія.[10]

Азія

Північноафриканський страус є найближчим родичем вимерлого арабського страуса із Західної Азії. Після аналізу гаплотипів контрольної області мтДНК, який підтвердив близьку спорідненість аравійського та північноафриканського підвидів, північноафриканський підвид було визнано придатним для інтродукції в райони, де мешкав аравійський підвид.[1]

У 1988–89 роках страусів, спочатку вивезених із Судану, завезли до Національного центру дослідження дикої природи в Саудівській Аравії. У 1994 році в заповідній зоні Махазат ас-Саїд було розпочато проект реінтродукції з використанням північноафриканських страусів. В даний час в заповіднику проживає від 90 до 100 особин. Було запропоновано також повернути північноафриканських страусів до заповідної території Аль-Хунфа.[11]

Він також був повторно інтродукований у природному заповіднику Йотвата Хай-Бар в Ізраїлі.[12] Є надія, що Йорданія та Єгипет співпрацюватимуть з Ізраїлем, щоб страуси могли жити в більш широкому ареалі.[13]

Список літератури

  1. а б Freitag, Stephanie & Robinson, Terence J. (1993). Phylogeographic patterns in mitochondrial DNA of the Ostrich (Struthio camelus) (PDF). The Auk. 110 (3): 614—622. doi:10.2307/4088425. JSTOR 4088425.
  2. R. Prasad (10 березня 2017). Ostriches lived in India once. The Hindu. Процитовано 11 травня 2017.
  3. Ostriches lived in India 25,000 yrs ago: BSIP study. The Times of India. 10 березня 2017. Процитовано 11 травня 2017.
  4. Clive Roots (2006). Flightless Birds. Bloomsbury Academic. с. 26. ISBN 9780313335457. Процитовано 4 травня 2015.
  5. а б в Sahara Conservation Fund: Ostrich Conservation, Niger. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 29 березня 2017.
  6. Thiollay, Jean-Marc (December 2006). Severe decline of large birds in the Northern Sahel of West Africa: a long-term assessment. Bird Conservation International. 16 (4): 353—365. doi:10.1017/S0959270906000487. Процитовано 4 травня 2015.
  7. Red-necked Ostrich reintroduced to the Sahara after 50 years. Wordpress. 24 травня 2013. Процитовано 17 жовтня 2016.
  8. The return of the long lost North-African ostrich to Tunisia. Marwell Wildlife. 21 березня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  9. Tim Woodfine, Marie Petretto; Tanya Langenhorst (April 2015). Reintroduction and conservation of North African / red-necked ostrich, Struthio camelus camelus, to protected areas in southern Tunisia (PDF). Marwell Wildlife. Процитовано 4 січня 2016.
  10. NORTH AFRICAN OSTRICH RECOVERY IN NIGER. Woodland Park Zoo. Процитовано 4 січня 2016.
  11. M. Zafar-ul Islam; Ahmed Boug; Mohammed Shobrak (2008). Conservation Status of reintroduced red-necked ostrich in Mahazat as-Sayd, Saudi Arabia. У Pritpal S. Soorae (ред.). Global Re-introduction Perspectives: Re-introduction Case-studies from Around the Globe. IUCN/SSC Re-introduction Specialist Group. ISBN 978-2831711133.
  12. Robinson, Terence J. & Matthee, Conrad A. (1999). Molecular genetic relationships of the extinct ostrich, Struthio camelus syriacus: consequences for ostrich introductions into Saudi Arabia. Animal Conservation. 2 (3): 165—171. Bibcode:1999AnCon...2..165R. doi:10.1111/j.1469-1795.1999.tb00062.x.
  13. Zafrir Rinat (25 грудня 2007). The Bitter Fate of Ostriches in the Wild. Haaretz. Процитовано 28 травня 2022.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya