Північно-Кавказька залізниця

Північно-Кавказька залізниця
рос. Северо-Кавказская железная дорога — филиал открытого акционерного общества «Российские железные дороги» (18 вересня 2003); рос. Северо-Кавказская железная дорога Министерства путей сообщения Российской Федерации (20 січня 1992); рос. Северо-Кавказская железная дорога Министерства путей сообщения Союза Советских Социалистических Республик (15 березня 1946) ;
	47°13′37″ пн. ш. 39°44′49″ сх. д. / 47.227055555556° пн. ш. 39.746916666667° сх. д.
Тип	транспортна компаніяd
Засновано	1861
Штаб-квартира	Ростов-на-Дону
Власник(и)	Російські залізниці, Міністерство шляхів сполучення РФd і Міністерство шляхів сполучення СРСР[d]
Холдингова компанія	Російські залізниці, Міністерство шляхів сполучення РФd і Міністерство шляхів сполучення СРСР[d]
Сайт	skzd.rzd.ru
	Північно-Кавказька залізниця у Вікісховищі

Півні́чно-Кавка́зька залізни́ця (рос. Северо-Кавказская железная дорога, Северо-Кавказская ордена Ленина железная дорога) — російська залізнична мережа, яка обмежена Азовським морем (на заході) і Каспійським морем. Охоплює десять федеральних суб'єктів: Ростовська область, Краснодарський край, Ставропольський край, Республіка Адигея, Карачаєво-Черкесія, Північна Осетія, Інгушетія, Чечня, Дагестан і Калмикія. Управління знаходиться в Ростові-на-Дону.

Історія

Часопис будівництва:

1861 Шахти — Аксай.
1871 Зверево — Шахти.
1873 Ростов — Владикавказ.
1875 Аксай — Ростов.
1901 Кавказька — Краснодар.
1911 Батайськ — Азов.
1911 Сосика — Єйськ.
1911 Армавір — Майкоп.
1912 Бєлорєченськ — Туапсе.
1914 Краснодар — Ахтари.
1914 Кримськ — Тимашевська — Кущевська.
1915 Батайськ — Сальськ.
1915 Прохолодна — Гудермес.
1916 Палагіада — Винодєльне.
1923 Туапсе — Сочі.
1927 Сочі — Адлер з відголудженням на Мацесту.
1928 Петровське Село — Благодарне.
1931 Винодєльне — Дивне.
1931 Ростов — Хапри.
1931 Комсомольськ — Нефтегорськ.
1931 Майкоп — Хаджох.
1940 Лабінськ — Шедок.
1942 Гудермес — Астрахань .
1942 Адлер — Сухумі.
1944 Кримськ — Старотитаровська.
1969 Дивне — Еліста.
1971 Зверево — Краснодонська.
1977 Анапа — Юровський.
1978 Краснодар — Туапсе.
1987 Благодарне — Будьонновськ.
1989 Пещанокопська — Красна Гвардія.

Характеристика залізниці

До складу залізниці станом на 2005 входили Грозненське, Краснодарське, Махачкалинське, Мінераловодське і Ростовське відділення, а також Владикавказька дитяча залізниця і Північно-Кавказька дитяча залізниця (у Ростові-на-Дону). Експлуатаційна довжина залізниці становить 6315,9 км, кількість працівників — 80 757 осіб, кількість станцій — 403 (з них на 281 виконуються вантажні операції).

Північно-Кавказька залізниця виконує важливі транспортні завдання, забезпечуючи вихід вантажопотоків на Російські чорноморські порти: Туапсе, Новоросійськ, Грушева. Важливу роль для всієї Росії у літній і осінній сезон грають пасажирські перевезення, здійснювані залізницею до таких курортів, як Сочі, Туапсе, Анапа, Кисловодськ.