Півторипавло Віктор Вікторович
Віктор Вікторович Півторипа́вло (нар. 8 грудня 1967, Торецьк, Донецька область) — російський композитор і вокаліст, один із засновників групи «Запрещённые барабанщики»[1]. БіографіяВіктор Півторипавло народився в місті Торецьк, Донецька область. У першому класі він самостійно записався в музичну школу і з успіхом її закінчив[2]. По закінченні Ростовського музичного училища Віктор вступив до Ростовської державної консерваторії, а після її закінчення почав викладацьку діяльність по класу ударних[3]. Музична кар'єраВже будучи студентом Віктор Півторипавло став учасником джаз-оркестру Кіма Назаретова, де грав на ударних. На початку 1990-х років він брав участь у ростовських рок-групах «Пекін Роу-Роу» і «12 Вольт»[2]. Приблизно в той же час під його керівництвом виник студентський джаз-ансамбль барабанщиків[4], куди увійшли, зокрема, його ж учні: Віталій Іванченко та Петро Архипов. Ідея такого ансамблю виникла у Віктора в армії. В інтерв'ю 2001 року він розповідав:
Ансамбль, як згадував його керівник, часто «… запрошували на огляди та конкурси ансамблів вищих навчальних закладів», переважно на Півдні Росії[5]. 1993 року ансамбль барабанщиків Віктора Півторипавло об'єднав зусилля з лідерами рок-проекту «Че Данс» Іваном Трофімовим та Олег Гапоновим (в минулому — учасниками групи «Задзеркаллі»).[4][6] Їх спільний проект «Че Данс + 1.5 Pavlo»[7] проіснував два роки, отримав «широку популярність у вузьких колах» Ростова-на-Дону[2] та розпався після відходу з колективу Олега Гапонова. «Запрещённые барабанщики»В 1997 музиканти переїхали до Москви і два роки по тому записали перші шість пісень альбому «Вбили негра», який випустили вже як «Запрещённые барабанщики». Пісня (з однойменною кліпом) «Убили негра» придбала масову популярність та забезпечила групі безліч премій та нагород («Золотий грамофон — 1999», «Золота п'ятірка-1999» та ін.), зробивши її одним з головних музичних відкриттів 1999[7]. 2000 року група на REAL Records випустила другий альбом «Ночами»[8]. Платівка отримала високі оцінки музичних критиків: журнал Playboy назвав її «альбомом місяця», газета «Известия» — «альбомом року»[7]. Третій альбом «Ще раз про чорта» вийшов в 2001 році[9] і був представлений як спільний проект під назвою «Батьки молодят», за участю Гаріка Осипова (відомого також як Граф Хортиця). Віктор відмічав в одному з інтерв'ю, що новий проект виявився в якийсь момент популярніший за основний[10]. Приблизно в цей же час «Запрещённые барабанщики» почали співпрацю з групою «Берлін-Бомбей», де грав молодший брат Віктора Юрій, також ударник, що пізніше увійшов до складу гурту «Запрещённые барабанщики». У 2004 році вийшов альбом «Только для взрослых», наповнений ретро-мотивами та стилістикою 1950 — 1960-х років; він також був тепло зустрінутий критикою[10]. Рік потому у групи виник конфлікт з автором більшості пісень Іваном Трофімовим. Після виходу альбому «Нас не чіпай!» (2008) головний «ідеолог» тимчасово повернувся в колектив, але покинув його знову у квітні 2009 року, заборонивши музикантам виконувати свої пісні. Світогляд та погляди на творчістьНа відміну від автора текстів пісень групи Івана Трофімова, який займався концептуальними ідеями та ефектно формулювати їх у програмних інтерв'ю[6], Віктор Півторипавло не робив гучних політичних заяв. Якщо «головний ідеолог» не раз говорив про приховані симпатіях групи до екстремальних настроям («Ми екстремісти за своїми політичними переконаннями, за своїми естетичними концепціям, але музично ми перебуваємо в рамках дуже старого мейнстріму…»)[6], то вокаліст частіше давав зрозуміти, що, переважно, іронічно ставиться до серйозної «ідеології». В інтерв'ю 2007 року він говорив:
Відповідаючи на запитання про стиль групи (зокрема, про «прозорість звучання», що для багатьох виявилася несподіваною), він говорив: Разом з тим, Віктор Півторипавло не раз різко висловлювався про вітчизняний шоу-бізнес. Про причини існуючого в шоу-бізнесі порядку речей він говорив: «Я все скидаю на жадібність та ненажерливість продюсерів. Бажання цих людей заробити багато грошей є від початку хибним і веде до погіршення якості товару. Але не до такої ж міри…»[11]. Після третього альбому «Запрещённые барабанщики» виявилися практично поза радіо-форматом: вони мали можливість доносити до слухача свою продукцію лише через «Радіо Шансон», але не бажали робити цього з принципових міркувань. На питання кореспондента про те, як учасники групи ставляться до «російського шансону», Півторипавло відповідав:
Так само різко він відгукувався про «доморослий» варіант хіп-хопу (обумовлюючи, що до автентичного ставиться прекрасно) : «… Оскільки це — брехня. Коли людина вимовляє фрази типу ' за модний прикид виганяли зі школи ', це — брехня. Зі школи за інші речі виганяли…»[10] Віктор Півторипавло заперечував проти численних ярликів, які преса навішувала на групу, зокрема — проти вживання по відношенню до її творчості терміна «стьоб»:
На думку вокаліста групи, «Запрещённые барабанщики» відрізняються від інших «… за рахунок ненав'язливого сміху над собою та чорного гумору, які давненько відсутні на естраді, на рок- і андерграунд-сцені. А ще за рахунок простоти та наївності».[11]
Особисте життяВіктор Півторипавло одружений, у нього троє дітей[2]. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
