Пігментація волосся![]() Пігментація волосся (також забарвлення, колір волосся) — визначається вмістом у ньому пігментів еумеланіну (чорно-коричневий) і феомеланіну (жовто-червоний), поєднання яких дає всю гаму відтінків: чорне та коричневе (брюнет), руде, біляве (блондин), біле (сиве, альбіносне, депігментоване) волосся. На колірне враження від волосся впливає й залежність кількості волосяних цибулин на волосистій частині голови від забарвлення волосся: в середньому, найменшу щільність оволосіння голови мають рудоволосі люди (від 60 до 80 тисяч волосин), а найбільшу —блондини та блондинки (до 150 тис. волосин)[1]. Механізми пігментаціїЗабарвлення волосся залежить від багатьох факторів, найголовнішими з яких є генетичні і ендокринні. Барва волосся залежить від кількості барвника — пігменту в клітинах кіркового шару волосини, і від кількості повітря, яким «розбавлений» пігмент. Визначальну роль відіграють два пігменти, що синтезуються спеціальними клітинами (меланоцитами) згідно з генетичною програмою:
Активність меланоцитів нерівномірна по масі волосся, тому окремі волосини однієї людини розрізняються за забарвленням, що і надає волоссю природного вигляду, який відрізняється від штучно забарвленого волосся. З часом активність меланоцитів падає, і волосся виростає незабарвленим, тобто сивим. При порушенні утворення меланіну виникає альбінізм. При цьому не тільки волосся стає безбарвним, але виникають й інші фізіологічні порушення, наприклад, порушення зору. Людина, яка має альбінізм, називається альбіносом. Депігментація волосся є часто ознакою патології, зокрема зустрічається при синдромі Абдалла — Девіса — Фарража. Вікові зміни кольору волоссяДосить часто у дітей у віці 1-2 років спостерігається зміна забарвлення волосся. Остаточно забарвлення волосся зазвичай визначається приблизно до 5 років. Але у деяких людей цей процес відбувається пізніше, в період статевого дозрівання: їхнє волосся сильно темніє від надходження в організм тестостерону (особливо цей процес помітний у австралоїдів). У деяких людей з білявим волоссям після 30 років воно значно темнішає. Після 20-30 років волосся може поступово втрачати пігментацію, з'являється сивина. Посивіння відбувається в результаті припинення продукції меланіну. Втрата пігменту починається з тієї частини волосся, яка ближче до кореня[3]. Якщо волосся остаточно випадає, людина лисіє. Види барв волоссяДля визначення забарвлення волосся створені спеціальні шкали з прямого природного або штучного волосся. В. В. Бунаком розроблена шкала, заснована на точному визначенні різних відтінків з розбивкою за довжиною хвилі всієї гами кольоровості на три ряди: червонувато-помаранчевий, жовтувато-помаранчевий і попелястий[4]. Також забарвленість волосся визначають за допомогою спектрофотометрії відбитого світла або колориметрією розчинів з пігментними витяжками[5]. У повсякденному розумінні виділяють блондинів (попелясті, золотисті, русяві), рудих і темних (брюнетів, шатенів) людей. БрюнетБрюнетами називають людей з чорним кольором волосся: відтінки від яскраво-чорного до темно-коричневого.
ШатенШатени мають відтінки від темно-русявого до каштанового.
Біляве волоссяДо блондинів (від фр. blondin — білявий, попелястий, світловолосий чоловік)[6] відносять людей, волосся яких має жовтий, білий або їхні відтінки. Сюди ж відносять світло-коричневий (з домінантним світлим) відтінок, званий русявим. Блондини зустрічаються найбільш часто серед жителів північної, західної, центральної та східної Європи.
Русяве волоссяСвітло-коричневий відтінок (належить до категорії «блондини»)[7]. У південнослов'янських мовах русявий є синонімом блондина. У східнослов'янських позначає дещо більш темне забарвлення, що включає діапазон відтінків, яке лежить на перетині блондина і шатена. Зустрічається в Європі (Польща, Білорусь, Україна, Росія, Німеччина). Підрозділяється на: світло-русявий (темний блондин), середньо-русявий (дуже темний блондин) і темно-русявий (світлий шатен).
Руде волоссяПереважання гранул феомеланіну надає волоссю руде забарвлення (найбільш однорідне і «чисте», завдяки мінімуму змішування пігментів). Руде забарвлення зустрічається досить рідко, що робить можливими такі заходи, як «всесвітня зустріч рудоволосих». У 2009 році така зустріч проводилася в нідерландському місті Бреда. Очікувалося близько 4000 людей з 36 країн.[8] Руде забарвлення волосся також нерідко ставало причиною забобонів. У кельтській міфології відьми найчастіше зображувалися саме з рудим волоссям, завдяки чому в європейській культурі руде волосся у жінок довгий час міцно асоціювався з відьмами. Яскраво-руде волосся у жінок досі асоціюється з екстравагантним характером або з чимось таємничим чи містичним.
Сиве волоссяСріблясте або біле забарвлення волосся. З віком або під впливом внутрішніх факторів волосся змінює свою структуру. Порушується вироблення меланіну, з'являється велика кількість повітряних бульбашок. У результаті волосся набуває сріблясто- або жовтувато-білий відтінок. Тепер стверджується, що не лише блондин(к)и змінюють колір волосся завдяки перекису водню: усі клітини волосся людини виробляють крихітні частинки перекису водню, і чим старішою стає людина, тим більше речовини виробляється. Таким чином волосини знебарвлюються зсередини і стають сірими, а потім повністю білим. Це відкриття зробили, вивчаючи клітинну культуру волосяних фолікулів. Було зафіксовано, що накопичення перекису водню спричинене зменшенням кількості ферменту, що сприяє розпаду перекису водню на воду і кисень. Волосяні фолікули не можуть компенсувати шкоду, заподіяну перекисом водню, через низький рівень ферментів, які зазвичай виконують цю функцію (ферменти MSR A і B).
Штучне фарбування волосся![]() Фарбування волосся є поширеною косметичною процедурою. У суспільстві існує і регулярно змінюється мода на забарвлення волосся. Основними способами фарбування волосся є наступні техніки:
Натуральні барвники діють на зразок тонуючих, тобто проникають лише в зовнішній шар волосини, але тримаються міцніше, особливо при систематичному вживанні. Вони не в змозі радикально змінити натуральне забарвлення (якщо воно не біляве), але можуть підсилити відтінок. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia