Підгорний Руслан Віталійович
Підгорний Руслан Віталійович (25 липня 1977, Вінниця[3]) – український професійний велогонщик, який виступав за такі команди, як De Nardi, Marchiol, LPR, Tenax, ISD та ін.[2] В 2011 році завершив професійну кар’єру. Останньою командою для українця стала голландська Vacansoleil-DCM.[3] За свою кар’єру Підгорний ставав чемпіоном світу в командній гонці переслідування на треку в 1998 році (разом із Олександром Симоненком, Сергієм Матвєєвем і Олександром Феденком), дворазовим чемпіоном Європи на треку в індивідуальній гонці і груповій гонці в 1999 році, чемпіоном України в 2008 році, а також брав участь в Олімпіаді 2008 року. Заслужений майстер спорту.[1][4] Кар'єраВелоспортом Підгорний почав займатися у 12 років. Його першим тренером був Василь Михайлович Пастернак[1]. У 15 років він потрапив у Білу Церкву в Центр олімпійської підготовки КОСДЮШОР «Промінь», де його тренером став Чмирук Дмитро Архипович. До 1997 року в основному виступав на треку, іноді – на шосе, входив до резерву Олімпійської збірної. З 1997 року Руслан Підгорний приєднався до збірної України в Італії. За цей рік він проїхав 80 шосейних стартів, завдяки чому потрапив до основного складу збірної України[3]. Також він зайняв друге місце в Чемпіонаті України (шосе)[2]. В 1998 році Підгорний став чемпіоном світу в командній гонці переслідування на треку (на той момент йому було 21). В 1999 році він став дворазовим чемпіоном Європи на треку в категорії «Under 23» в індивідуальній гонці і груповій гонці. В 2000 році виступав разом у італійській команді з такими велогонщиками, як Ярослав Попович, Руслан Грищенко і Сергій Матвєєв[3]. В 2002 році Руслан Підгорний підписав контракт із професійною командою De Nardi. Того ж року він зайняв друге місце у Чемпіонаті України (шосе). З 2003 року Підгорний працює у італійській команді Marchiol. Він займає перше місце у Giro della Regione Friuli Venezia Giulia і в генеральній класифікації Giro del Veneto (b). У 2004 році Руслан спершу переходить до ірландської команди LPR Brakes-Farnese Vini, згодом – до Centro Convenienza Esse, а також займає перші місця у Giro del Medio Brenta і Giro del Casentino[2]. У 2005 році українець підписав контракт з ірландським Tenax-Menikini, у складі якого виступав по 2007 рік. За час виступів за цю команду Підгорний зміг зайняти безліч призових місць на італійських й австрійських етапах (в тому числі перше місце на Trofeo Matteotti й на третьому етапі Brixia Tour Passo Maniva). У 2008 році Руслан захищає кольори ірландської команди LPR Brakes-Farnese Vini. У цьому році він здобуває перше місце в Чемпіонаті України (який проходив у Севастополі), і також займає третє місце в Генеральній Класифікації австрійського турніру Österreich-Rundfahrt.[2] Окрім цього, Підгорний взяв участь в Олімпіаді 2008 (Пекін) в індивідуальній груповій гонці (245, 4 км), де довгий час лідирував, але потім здав позиції і в результаті зайняв 53 місце. На запитання, чи міг він виступити краще, Руслан Підгорний відповів:
В 2009 році Підгорний підписав контракт з ISD, де виступав по 2010 рік. У складі цієї команди він переміг на першому етапі Brixia Tour. В 2011 році українець виступав за голландську команду Vacansoleil, яка стала останньою у його кар’єрі.[2] [3] Особисте життяРуслан Підгорний має вищу освіту, закінчив Вінницький державний університет ім. М. Коцюбинського. Проживає в місті Біла Церква. Вперше одружився 2002 року, дружина — Вікторія, з якою він познайомився на змаганнях. Від першого шлюбу має доньку Анастасію. В 2012 розлучився з Вікторією. В 2015 одружився з вінничанкою Анною Миколаївною Гончар, яка після одруження взяла прізвище Підгорна. Донька від другого шлюбу — Аліса — народилася в 2015 року. Хобі — музика.[1] Є засновником журналу «Велотрафік».[3] Досягнення
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
