Пікалов Володимир Карпович
Пікалов Володимир Карпович (рос. Пикалов Владимир Карпович; нар. 15 вересня 1924[1], Армавір, Південно-Східна область, РРФСР — пом. 29 березня 2003, Москва, Росія) — радянський воєначальник, організатор і керівник хімічних військ, начальник хімічних військ Міністерства оборони СРСР (1969–1989). Учасник німецько-радянської війни та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Герой Радянського Союзу (1986).[1] Генерал-полковник технічних військ. БіографіяНародився 15 вересня 1924 року в Армавірі (нині Краснодарський край) в сім'ї службовця. З 1931 року по травень 1941 року навчався в середній школі № 7 Кисловодська. Батько — Пікалов Карп Іванович, помер в 1974 році, похований в Армавірі. Мати — Пікалова Марія Максимівна, померла в 1973 році, похована в Москві. До війни встиг закінчити 9 класів школи. У Червоній Армії з травня 1941 року. У травні 1941 року вступив в 1-ше Ростовське артилерійське училище, яке закінчив з прискореним курсу в лютому 1942 року. Учасник німецько-радянської війни. Воював у військах Західного, Донського, Сталінградського, Степового і 2-го Білоруського фронтів, брав участь у звільненні міст Курськ, Мінськ, Познань, брав участь у штурмі Берліна. Тричі поранений. Воював в артилерії на посадах командира взводу, командира батареї, помічника начальника штабу артилерійської дивізії з розвідки, ад'ютанта старшого артилерійського дивізіону, офіцера розвідки полку. У серпні 1945 року вступив до Вищої академії хімічного захисту імені К. Є. Ворошилова, яку закінчив в 1952 році з дипломом військового інженера-хіміка. Служив начальником хімічної служби дивізії, старшим офіцером, заступником і начальником хімічних військ військового округу, заступником начальника військової академії з навчальної та наукової роботи. Член ВКП (б) з 1949 року.[1] У період з серпня 1966 по червень 1968 роки навчався у Військовій академії Генерального штабу. З березня 1968 року по грудень 1988 року обіймав посаду начальника Хімічних військ МО СРСР.[2] За декілька годин після аварії на ЧАЕС особисто здійснив об'їзд станції, висадивши водія на безпечній відстані. Помер 29 березня 2003 року. Похований на Донському кладовищі. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
