Піратство в Гвінейській затоці.jpg) Піратство в Гвінейській затоці впливає на низку країн у Західній Африці, а також міжнародне співтовариство. Починаючи з 2011 року воно стало проблемою глобального масштабу[1][2]. Пірати в Гвінейській затоці зазвичай являють собою добре озброєні злочинні структури, які використовують насильницькі методи для викрадення нафтовантажів[3]. У 2012 році Міжнародне морське бюро, «Океани без піратства» та «Програма гуманітарних питань морського піратства» повідомили, що кількість нападів західноафриканських піратів на судна досягла високого рівня: протягом року було здійснено 966 нападів на моряків[4]. Згідно з дослідженнями консалтингової корпорації Control Risks, станом на середину листопада 2013 року, пірати Гвінейської затоки в середньому щороку здійснюють близько 100 спроб викрадень, що є третім показником у світі після піратства поблизу Сомалійського півострова та в Малаккській протоці[5]. Масштаби проблемиПіратство в Гвінейській затоці стало розвиватися протягом першого десятиліття XXI століття. Спочатку в Нігерії ризику та нападам піддавалися малі кораблі, що займалися перевезенням працівників і матеріалів для нафтових компаній. З часом пірати стали більш агресивними і краще озброєними[2]. Станом на 2014 рік, піратські напади в Західній Африці найчастіше відбуваються в територіальних водах, терміналах і портах, а не у відкритому морі[6], що перешкоджає втручанню міжнародних військово-морських сил. Зазвичай пірати є частиною добре озброєних і складних кримінальних угруповань, які все частіше використовують плавучі бази для здійснення своїх атак. Головною метою місцевих піратів є викрадення вантажів з нафтою. Вони не надають великого значення захопленню членів екіпажу і суден ненафтових вантажів з метою отримання викупу. Більше того, діяльність піратів у Гвінейській затоці характеризується їх насильницьким способом дії, який часто включає в себе викрадення, тортури і розстріли членів екіпажу. Жорстокі методи використовуються цими групами як частина свідомої «бізнес-моделі» в якій насильство і залякування відіграють важливу роль[3]. Міжнародною морською організацією ООН було зафіксовано 45 випадків нападу на судна в 2010 році та 64 випадки нападу в 2011 році[1], однак також багато з них залишаються документально не зафіксованими. Акти піратства перешкоджають торговельним інтересам країн, що перебувають в зоні діяльності піратів. До таких країн належать: Бенін, Того, Кот-д'Івуар, Гана, Нігерія і Демократична Республіка Конго. Приміром, обсяги торгівлі головного порту Беніну в 2012 році впали на 70%[2]. Збитки від діяльності піратів у Гвінейській затоці складають близько 2 млрд доларів США[1]. 2016 року в доповіді американської організації Oceans Beyond Piracy стверджується, що Гвінейська затока стала найнебезпечнішим на Землі місцем для мореплавців. Див. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
