Піскарьовське меморіальне кладовище

Піскарьовське меморіальне кладовище рос. Пискарёвское мемориальное кладбище
d:Кат:[1]
Інформація про цвинтар
59°59′47″ пн. ш. 30°25′20″ сх. д.H G O
Країна	Росія
Розташування	Калінінський район (Санкт-Петербург)  Калінінський район (Санкт-Петербург)
Відкрито	1960
Статус	воєнний меморіалd і пам'ятка історії
Охоронний статус	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[2]
Архітектор	Левінсон Євген Адольфович і Alexander Viktorovich Vasilievd
Кількість поховань	186
Адреса: Prospekt Nepokoryonnykhd
Вебсайт	museum.ru/M173
Піскарьовське меморіальне кладовище Піскарьовське меморіальне кладовище (Росія)
Піскарьовське меморіальне кладовище у Вікісховищі

Піскарьовське меморіальне кладовище — одне з місць масових поховань жертв блокади Ленінграда і воїнів Ленінградського фронту, що загинули під час радянсько-німецької війни. На кладовищі споруджений меморіал полеглим. Розташоване на півночі Санкт-Петербурга. Засноване в 1939 році біля села Піскарьовка (тепер у Калінінському районі Санкт-Петербурга).^[3]

В 1941—1944 роках стало місцем масових поховань: в братських могилах поховані жертви блокади Ленінграда і воїни Ленінградського фронту (близько 470 тисяч осіб)^[4]; за іншими даними, 520 тисяч осіб — 470 тисяч блокадників і 50 тисяч військовослужбовців^[5]). Найбільше число померлих припало на зиму 1941—1942 років (15 лютого 1942 року доставлено для поховання на кладовищі 8452 померлих, 19 лютого — 5569, 20 лютого — 10043)^[2]. Дослідник блокади письменник Михайло Стригін оскаржує кількість похованих і вважає, що в дійсності поховано близько 3 мільйонів чоловік. У 1941 році в Ленінград прибуло близько 3 мільйонів біженців, число жителів дійшло майже до 6 мільйонів чоловік, а смертність досягла значення близько 62 %.

• ПИСКАРЕВСКОЕ МЕМОРИАЛЬНОЕ КЛАДБИЩЕ (рос.)