Піскорський Володимир Костянтинович

Володимир Костянтинович Піскорський
Народився	19 липня (10 серпня) 1867(1867-08-10) Одеса
Помер	3 (16) серпня 1910(1910-08-16) (43 роки) Казань
Поховання	Звіринецьке кладовище
Місце проживання	Київ, Ніжин, Казань
Країна	Російська імперія
Діяльність	медієвіст, історик, викладач університету
Alma mater	Київський університет
Галузь	історія
Заклад	Казанський університет, Ніжинський інститут
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Лучицький Іван Васильович
Відомі учні	Грацианський Микола Павлович
Аспіранти, докторанти	Грацианський Микола Павлович

Володи́мир Костянти́нович Піско́рський (*19 липня (10 серпня) 1867(18670810), Одеса — †3 (16) серпня 1910, Казань) — російський історик-медієвіст, професор. Батько художника Костянтина Піскорського.

Народився 19 липня (10 серпня) 1867 року в Одесі у дворянській родині^[1].

У 1886 році закінчив Київську 1-у чоловічу гімназію і вступив на історико-філологічний факультет університету святого Володимира. Учень Івана Васильовича Лучицького^[2].

1890 року закінчив Київський університет і був залишений при кафедрі світової історії для підготовки до професорського звання.

Ще в студентські роки В. Піскорський викладав в гімназіях м. Києва: жіночій гімназіі В. М. Ващенко-Захарченко, 3-й чоловічий гімназії, Кадетському корпусі

Від 1893 року викладав світову історію на посаді приват-доценту Київському університеті. Піскорському пропонували зайняти місце свого вчителя І. В. Лучицького, але з етичних міркувань він відмовився, й прийняв пропозицію працювати в Ніжині, де від 1901 року — професор Ніжинського історико-філологічного інституту. Одночасно брав участь в діяльності в Київському історичному товаристві Нестора Літописця, Педагогічному товаристві, а також благодійних товариствах Допомоги нужденним студентам та Грамотності.

Після розгрому народних виступів, в яких брали участь студенти історико-філолологічного факультету, студентів підтримував професор Піскорський. Окрім цього він під час виступу рятував євреїв від погромів і брав участь в визволенні політв'язнів. За ці дії йому і його родині погрожували смертю чорносотенці, він мав припинити перебування в Ніжині й прийняв запрошення Казанського університету , де від 1906 року — професор Казанського університету.

Трагічно загинув 3 серпня (16 серпня) 1910 року на залізничній станції Васільєво біля Казані, випадково потрапивши під поїзд. Труну з його тілом було перевезено в Київ і поховано на Звіринецькому кладовищі (1 ділянка, 1 ряд).

Автор праць з історії середньовічних Італії, Каталонії, Іспанії та Португалії.

• Федорова Л. Д. Піскорський Володимир Костянтинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 262. — ISBN 978-966-00-1142-7.

• Про Володимира Піскорського на сайті spain.com.ua.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 383.
• Піскорський В. К. Вибрані твори та епістолярна спадщина/ В. К. Піскорський; ред. П. С. Сохань ; упоряд. О. О. Новікова ; Нац. акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — Київ: Відродження, 1997. — 352 с.

• Піскорський Володимир Костянтинович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.112-114

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.