Пісня Арфіста
«Пісня Арфіста» — давньоєгипетські тексти, що знайдені у надгробних написах доби Середнього царства (проте також містяться в текстах Папірусу Гарріса 500 доби Нового царства), які в основному хвалять життя після смерті і часто використовувались у похоронних контекстах.[1] Ці пісні демонструють різний ступінь надії в потойбічному світі, що варіюється від скептичного до більш традиційних виразів впевненості.[2] Ці тексти супроводжуються малюнками сліпих арфістів, і тому вважається, що вони їх виконували[3][4]. Тематично їх можна порівняти з «Безсмертям письменників» у вираженні раціонального скептицизму[5]. Ймовірно, найдавніший пам'ятник релігійного вільнодумства, що дійшов до наших днів оскільки в ньому висловлені сумніви в існування загробного життя[6][7]. ЗмістРізниця між піснями, гімнами та поезією в давньоєгипетських текстах не завжди є чіткою. Поетичні тексти, які зображені з музичними інструментами, розглядають як пісні. Якщо вбачається, що пісні мають чіткий зв'язок із храмовими культами та святами, їх зазвичай називають гімнами[8]. Поетичні тексти, які демонструються зі сценами праці, порівнюються з піснями, які співають єгипетські робітники в сучасну епоху, і тому також класифікуються як пісні. Інші пісні стосуються культу мертвих і майже завжди зображуються з арфами, з яких походить назва «Пісня Арфіста»[8]. Оскільки пісні — це роздуми про смерть, а не частина ритуалів, пов'язаних із похованням, у цих текстах зустрічається більш вільне вираження думок. Пісні намагалися заспокоїти власника гробниці про його долю після смерті шляхом похвали.[8] У Пісні Арфіста з могили гробниці правителя Інтефа, ставить під сумнів існування потойбічного життя і закликає цінувати земне життя.[8] Міріам Ліхтхайм розцінила це як введення більш скептичного напряму думок, яке буде відображено в таких роботах, як «Бесіда Зневіреного зі своїм Ба» та інших піснях Арфіста.[8]
Датована часом правління фараона Ехнатона пісня на пошкодженій стелі з гробниці Паатонемхеба (Лейденський музей)[6] скопійована з усипальниці імператора Інтефа (ім'я фараонів XI — XVII династій). Коротка пісня на загробне стелі Іки зображує його сидячим з дружиною перед столом з жертовними дарами, а поруч - гладкого арфіста Неферхотепа. Борис Тураєв першим вказав на загальнолюдський зміст роздумів арфіста, на їх переклички з окремими фрагментами аккадського «Епоса про Гільгамеша» і давньоєврейської Книги Екклезіястова, в яких також йдеться про тлінність буття і необхідності попри це радіти життю [1]. Див. такожЛітература
Примітки
Посилання |
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
