Пічугіна Парасковія Микитівна

Пічугіна Парасковія Микитівна
Пічугіна Парасковія Микитівна
Народилася	23 серпня 1903; село Половське Спаського повіту Рязанської губернії, тепер Російська Федерація
Померла	19 травня 1977 (73 роки); місто Москва
Поховання	Хімкінське кладовищеd
Країна	СРСР
Національність	росіянка
Діяльність	політична діячка
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	ВКП(б)
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Парасковія Микитівна Пічугіна (23 серпня 1903(19030823), село Половське Спаського повіту Рязанської губернії, тепер Російська Федерація — 19 травня 1977, місто Москва, Російська Федерація) — радянська господарська і політична діячка, новатор виробництва, голова Таганського райвиконкому міста Москви. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

Народилася в бідній селянській родині Микити Макушина. У 1907 році разом із батьками переїхала до Санкт-Петербурга. З дитячих років працювала прислугою. У 1914 році разом із матір'ю переїхала до рідного села Половського Спаського повіту Рязанської губернії. У селі працювала в господарстві батьків і свекра, наймалася чорноробом на будівництво залізниці.

У 1925 році вибрана жіночою делегатком села Половського. З 1926 по 1929 рік працювала членом Половської сільської ради Спаського району.

У 1929 році переїхала з двома дітьми у Москву до свого чоловіка Сергія Пічугіна. Спершу займалася домашнім господарством, була головою «паливної трійки» будинку. З 1930 року працювала чорноробом на будівництві московського заводу «Шарикопідшипник».

Потім закінчила чотиримісячні курси складання підшипників, працювала на будівництві і обладнанні нового заводу, а з березня 1932 року стала робітницею складального цеху Першого державного шарикопідшипникового заводу імені Лазаря Мойсейовича Кагановича у Москві.

Член ВКП(б) з 1932.

З 1933 року — бригадир, майстер шарикової групи складального цеху Першого державного шарикопідшипникового заводу імені Кагановича. Була кращою ударницею заводу, систематично перевиконувала промфінплан, неодноразово отримувала премії за мобілізацію робітників своєї групи на дострокове виконання плану.

З 1934 року вибиралася депутатом Московської міської ради.

У вересні 1937 — 26 квітня 1939 року — голова виконавчого комітету Таганської районної ради міста Москви.

Потім — на пенсії у Москві. Померла після довгої важкої хвороби, похована на Хімкинському цвинтарі Москви.