Пішохідний міст отця Бернатка
Пішохідний міст отця Бернатки — пішохідний та велосипедний міст через річку Вісла в Кракові, що з'єднує Казімєж з Подгуже, побудований на місці колишнього Подгурського мосту. Рішенням міської ради Кракова йому присвоєно ім'я о. Летуса Бернатка, монаха, який на межі ХІХ і XX століть керував будівництвом госпіталю Боніфратів у Кракові. Пішохідний міст, збудований за проєктом Авторської дизайнерсько-художньої студії проф. Анджея Ґеттера, має форму сталевої арки, натягнутої між існуючими опорами Подгурського мосту, до якої підвішені дві платформи (одна для пішоходів, інша — для велосипедистів). Сталева арка має довжину 145 метрів, а платформи — близько 130 метрів. Уся конструкція важить понад 700 тонн, а вартість її будівництва становить понад 38 мільйонів злотих, з яких 15 мільйонів злотих надійшли з фондів ЄС.[1][2] Створення пішохідного мосту сприяло культурному, соціальному та туристичному відродженню вулиць, що ведуть до нього з обох боків річки, а також прилеглої частини Віслинських бульварів. Відновлено значення старої траси між площею Вольницею та Ринком Підгурським, що веде вулицями Мостова та Казімежа Бродзінського . Будівництво пішохідного мостуСпочатку пішохідний міст був побудований на березі Вісли на Курляндському бульварі (вздовж річки), лише після підготовки всієї берегової конструкції 19 червня 2010 року його перенесли на інший берег баржами та кранами.[3] Введений в експлуатацію 30 вересня 2010 року.[4] Нагороди
Суперечки
Інша інформаціяПішохідний міст стає місцем закоханих. На огорожі мосту вже закріплені сотні замків з іменами, ініціалами, виявами любові та датами. Закохані пари вішають на міст замки, зачиняють їх, а потім кидають ключ у Віслу на знак того, що їхнє кохання залишиться нерозлучним до кінця життя. Місток став Мостом кохання, прикладів якого багато в Європі: флорентійський Понте Веккіо на річці Арно, римський Мільвійський міст, паризький Понт де Арт, а в Польщі: Тумський міст у Вроцлаві, пішохідний міст біля Опери Нова у Бидгощі та міст Понятовського у Варшаві.
Виноски
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia