Піщанка чебрецелиста

Піщанка чебрецелиста
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід:	Піщанка (Arenaria)
Вид:	A. serpyllifolia
Біноміальна назва
Arenaria serpyllifolia L., 1753

Піщанка чебрецелиста^[1][2] (Arenaria serpyllifolia) — вид квіткових рослин родини гвоздичні (Caryophyllaceae). Видова назва лат. serpyllifolia означає «листя як у Thymus serpyllum»^[3].

Це однорічна або дворічна трав'яниста рослина. Стебла прямостійні, досягають 10–30 см у висоту, густо опушені білими волосками, як правило, сильно гіллясті від основи. Листя 4–12 мм довжиною й 3–7 мм в ширину. Білі квіти згруповані в суцвіття. Квіти мають 5 пелюсток 1,8–2,7 мм, 5 чашолистків довжиною 3–4 мм і 10 тичинок. Плід — яйцеподібна капсула з ниркоподібним насінням блідо-коричневого кольору. Число хромосом, 2n = 40.

Цвітіння відбувається з травня по вересень. Зазвичай відкрито одночасно тільки кілька квіток. Запилювачами є бджоли (ентомохорія), також відбувається самозапилення.^[4][5][6]

Батьківщина. Африка: Ефіопія; Алжир; Єгипет; Марокко; Туніс. Кавказ: Азербайджан; Грузія; Росія — Дагестан, Передкавказзя, Західний Сибір, Європейська частина. Азія: Японія; Корея; Китай; Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан; Афганістан; Іран; Ірак; Ліван; Сирія; Туреччина; Індія; Непал; Пакистан; Філіппіни — Лусон. Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Україна; Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Гібралтар; Іспанія. Натуралізований. Австралія; Нова Зеландія; Канада; Сполучені Штати; Гаїті (острів); Аргентина; Чилі; Уругвай.

В Україні поширена на півдні Степу і в Криму. Спорадично трапляється в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській і Одеській областях, АР Крим.^[5][6].

Населяє пустирі, оброблені поля, пагорби крейди, скелі й прибережні піски. Світлолюбна, ксерофітна, невибаглива до плодючості грунтів рослина.^[4][5]

В Україні вид перебуває під охороною — він занесений до переліків регіонально рідкісних рослин Запорізької та Одеської областей.^[6][7]

Піщанка чебрецелиста як елемент біорізноманіття охороняється в Українському степовому, Ялтинському гірсько-лісовому і Карадазькому природних заповідниках, Приазовському національному природному парку та ряді інших природоохоронних об'єктів України.^[5][6]

• Екофлора України. / Відп. ред. Я. П. Дідух. — К. : Фітосоціоцентр, 2002. — Т. 3 / Федорчук М. М., Дідух Я. П. та ін. — 496 с. (с. 172—173). — ISBN 966-7938-76-X
• Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д. Н„ Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 2 изд. — 548 с. (с. 71). — ISBN 966-7459-18-7
• Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укл. : Т. Л. Андрієнко, М. М. Перегрим. — К. : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0
• Флора Восточной Европы / Отв. ред. А. А. Цвелев. — Л. : Наука, 2004. — Т. 11. — 536 с. (с. 184—185). — ISBN 5-87317-160-2
• Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — М.—Л. : Изд-во АН СССР, 1936. — Т. 6 / Ред. Б. К. Шишкин. — 956 с. (с. 539)
• Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1952. — Т. 4 / Ред. : М. І. Котов. — 692 с. (с. 494)

• Germplasm Resources Information Network (GRIN) (англ.)
• Flora Vascular (ісп.)
• The Euro+Med PlantBase (англ.)

Це незавершена стаття про гвоздикові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.