(Пі) — американський психологічний трилер 1998 року, перший повнометражний фільм режисера Даррена Аронофскі. Назва походить від імені математичної константи Пі.
Сюжет
Геніальний математик Макс Коен (Шон Гуллетт) вірить, що все на світі можна зрозуміти за допомогою чисел. У Макса кластерний головний біль, параноя та соціофобія. Єдина людина, з якою він спілкується, — його колишній вчитель Сол Робсон (Марк Маргуліс), та сусідка Дєві.
На своєму комп'ютері «Евклід» Макс намагається зробити розрахунки, які б допомогли робити передбачення на біржі, але «Евклід» виходить з ладу, видавши послідовність з 216 цифр. Наступного ранку Макс перевіряє фінансові газети й з подивом розуміє, що його комп'ютер зробив абсолютно точне передбачення. Макс розповідає про це Солу, і той відповідає, що колись також натрапив на це число.
У кав'ярні Макс зустрічає хасида Ленні, який захоплюється кабалою. Ленні розповідає Максу, що вірить, що у Торі зашифровано таємний код бога. Потім Макс зустрічається з агентом Марсі Доусон з Уолл-стріт, який цікавиться його роботою та дає йому потужний мікропроцесор «Ming Mecca» в обмін на результати його досліджень. За допомогою нового процесора Макс аналізує Тору і знаходить те ж саме 216-значне число, за допомогою якого він передбачає будь-які події. Водночас його головний біль посилюється і стає нестерпним. Макс вирішує відмовитися від знання, яке шукав усе своє життя, і стати звичайною людиною.
В сцені з мозком використовувався справжній людський орган.
Бюджет фільму склав 60 тисяч доларів, більшу частину з яких склали 100-доларові пожертви друзів та родичів Даррена Аронофскі. Коли картину було продано «Артісану», їм повернули по 150 доларів.
Фільм знімався прямо на вулицях Нью-Йорка, без попереднього узгодження з місцевою владою, тому хтось зі знімальної групи постійно мав чергувати, щоб у разі чого попередити про наближення поліції.
