Рабство в Польщі
Рабство в Польщі — система залежності, за якої окремі особи (раби) перебували у власності інших осіб або установ і були позбавлені особистої свободи на території історичної Польщі. Рабство в Польщі існувало на території Польського королівства за часів правління династії П'ястів у Середньовіччі.[1] Раби використовувалися переважно для праці в господарстві, обслуговування дворів і в релігійних установах. З прийняттям християнства та розвитком феодальних відносин рабство поступово трансформувалося в кріпацтво, що стало домінантною формою особистої залежності селян. Остаточне зникнення рабства як окремої правової категорії відбулося в межах процесів соціальних і правових реформ у пізньому середньовіччі. ТермінологіяУ польській літературі цю групу людей називають «невільними людьми» (пол. ludzie niewolni , лат. servi, ancillae, familia), а не як раби (невільники).[1] ІсторіяІнститут рабства, який практикувався на польських територіях у ранньому Середньовіччі, відігравав меншу економічну чи культурну роль, ніж в інших державах, таких як Римська імперія, де рабство відігравало вирішальну роль у підтримці економіки.[2] Воно існувало на території Польського королівства за часів династії П'ястів;[1] при цьому кількість рабів значно зросла після створення Польської держави, оскільки більшість рабів належали королю.[3] За Самуелем Августом Мітчеллом, в Польщі невільні люди були звільнені 1347 року згідно зі Статутами Казимира Великого, виданими у Віслиці.[4] Хоча є ознаки того, що певна форма рабства, на практиці та законодавчо, існувала принаймні до кінця XIV століття.[5] Протягом усієї решти історії феодальної Польщі, особливо в Речі Посполитій, значна частина селянства була закріпачена, що часто порівнювалося з рабством.[6][7] Скасування кріпосного права у Польщі відбулося у ХІХ столітті після поділів Польщі. ОсобливостіРаби походили переважно з числа військовополонених, і з ними поводилися як з товаром, призначеним переважно для найбільшого невільничого ринку того часу — Праги. Пізніше, між ХІ і ХІІ століттям, викуп був популяризований завдяки прийняттю християнства, але він поширювався здебільшого на в'язнів, які займали високе становище. Деякі люди також могли потрапити в рабство через неспроможність сплатити борги, а іноді рабство використовувалося як заміна смертного вироку. Діти невольників за замовчуванням зараховувалися до класу рабів, оскільки вони належали королю або рицарям. Невільники, що належали королю, були організовані в загони з десятків і сотень.[1] Ті, хто не належав монарху, були одними з небагатьох у Польському королівстві, які не могли покладатися на королівське правосуддя.[8] Невольні мали обмежене право на переселення та могли володіти майном.[9] З часом їхня кількість зменшувалася з різних причин. Деяким з них вдалося втекти, а декому пощастило, оскільки їхні господарі вважали, що їм вигідніше використовувати їх як селян (пол. czeladź, лат. servi casati), а не як слуг. Челядь мала власний будинок і мало чим відрізнялася від звичайних селян чи кріпаків.[1] СьогодніСьогодні рабство в Польщі є незаконним[10]. Польща є частиною Європейської ініціативи G6 проти торгівлі людьми.[11] Однак сучасне рабство досі існує в Польщі, як і в решті світу. За Глобальним індексом рабства, станом на 2019 рік у Польщі 128 000 людей проживали в умовах сучасного рабства.[12] Види рабства, що існують у Польщі, включають примусову працю, примусове жебрацтво та примусову злочинність.[13][14] Сектори польської економіки, які вважаються найбільш вразливими до рабства та інших форм експлуатації, включають сільське господарство, будівництво, харчову промисловість, ведення домашнього господарства та прибирання, хоча проблеми також були виявлені в секторах промислового виробництва та громадського харчування.[14] Деякі з людей, яких було залучено до примусової праці в Польщі, були тимчасовими працівниками з Північної Кореї.[15][16][17] Поширеними методами торгівлі людьми в рабство з інших країн є неправдиві обіцянки роботи, високі гонорари або нібито борги, зґвалтування та вилучення документів. Фальшиві пропозиції роботи, як правило, стосуються продажу або сільськогосподарських робіт. Багато жертв торгівлі людьми з Болгарії та України потрапляють у сексуальне рабство.[18] Див. також
Додаткова інформація
Примітки
|
|||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
