Рада Регентства

Регентська Рада (пол. Rada Regencyjna) — уряд Польського Королівства протягом Першої світової війни. Було утворено Німецькою Імперією та Австро-Угорщиною у вересні 1917 року. Рада повинна була залишатися на посаді доти, доки не буде призначено нового монарха чи регента. 7 жовтня 1918 року Регентська Рада оголосила незалежність Королівства Польського^[1]. До складу Ради з регентства увійшли члени: Кардинал Александер Каковський, архієпископ Варшавський, князь Зджислав Любомирський, президент Варшави, та шляхтич-зем'янин Йосип Август Островський, консервативний політик, колишній голова Польського кола в Думі в Санкт-Петербурзі. 14 листопада 1918 року вся влада перейшла до Юзефа Пілсудського — з 22 листопада 1918 року новопризначеному начальнику держави^[2].

Кандидати на Польську Корону

Німецька й австро-угорська влада та польська адміністрація і шляхта розглядали таких кандидатів на корону:

Карл Стефан Габсбург, австрійський ерцгерцог з Живецької лінії.
Альбрехт Євген Вюртемберзький, другий син спадкоємця престолу Вюртембергу.
Ян Генрик XV Гохберг Принц фон Плесс, Сілезький князь.
Емануель Філіберто д'Аоста, син Амадея I, короля Іспанії з Савойського дому, двоюрідний брат Віктора Еммануїла III, короля Італії.
Йоахим Гогенцоллерн, принц Пруссії, син кайзера Вільгельма II.
Людвіг III Віттельсбах, король Баварії.
Зджислав Любомирський, член Регентської ради Королівства Польського.
Януш Францішек Радзивілл, польський князь.
Юзеф Пілсудський, польський генерал.
Фрідріх Крістіан Альберт Веттін, спадкоємець саксонського престолу, нащадок польських королів Августа ІІ та Августа ІІІ.
Вільгельм Карл фон Урах, німецький аристократ, проголошений королем Литви як Міндовг II.
Кирило Кобурзький, болгарський князь.