Радикалцентризм

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2020) Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (лютий 2020)

Радикалцентризм, або радикальний центризм — політична ідеологія яка є сумішшю радикалізму і центризму. Виникла в західних країнах наприкінці XX століття. За основу взята ідеологія центризму, про не обмеження поглядів людини котроюсь ідеологією. Різниця лиш в тому, що радикалцентризм пропонує радикальне вирішення проблем, максимально швидко діяти і безкомпромісність в своїх рішеннях.

Слово радикальний у терміні стосується готовності закликати до фундаментальних реформ інститутів^[1]. Слово центризм відноситься до переконання, що справжні рішення вимагають реалізму і прагматизму, а не тільки ідеалізму та емоцій^[2].

Девіз радикального центризму — ідеалізм без ілюзій.

Тобто ідеалізм в постановці завдань, але максимально реалістичне розуміння вихідних позицій і усвідомлення того, що жоден з методів не варто відкидати лише тому, що він «не з нашого політичного спектру». Для вирішення тих чи інших завдань радикальні центристи зазвичай запозичують ідеї і з лівих, і з правих підходів, часто поєднуючи їх разом. Наприклад, він може поєднувати прихильність до ринкових механізмів з турботою про соціальну проблематику. Тобто, завдання визначає метод.

Певний вплив на радикально-центристську політичну філософію не є безпосередньо політичним. Роберт С. Соломон, філософ з радикально-центристськими інтересами, виділяє ряд філософських концепцій, що підтримують рівновагу, примирення або синтез. Серед них:

• концепція Конфуція «ren» (людяність);
• концепція «середньої» Аристотеля;
• концепція гуманізму Еразма і Монтена;
• еволюційне бачення історії Віко;
• прагматизм Вільяма Джеймса і Джона Дьюї;

• White, Courtney (2017). Grassroots: The Rise of the Radical Center and The Next West. Dog Ear Publishing. ISBN 978-1-4575-5431-5.

Це незавершена стаття з політології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.