Радлов Ернест Леопольдович

Ернест Леопольдович Радлов
Ернест Леопольдович Радлов
Эрнест Леопольдович Радлов
	Ернест Радлов Ернест Радлов
Народився	20 листопада (2 грудня) 1854; Санкт-Петербург
Помер	28 грудня 1928 (74 роки); Ленінград
Поховання	Смоленський лютеранський цвинтарd
Країна	Російська імперія, СРСР
Діяльність	філософ, історик, бібліограф, викладач університету, Encyclopédistes, державний діяч
Alma mater	Петербурзький університет
Галузь	історія філософії
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Членство	Російська академія наук
Батько	Q26208556?
Брати, сестри	Q4387758?
Діти	Радлов Микола Ернестовичd; Радлов Сергій Ернестовичd
	Роботи у Вікіджерелах Радлов Ернест Леопольдович у Вікісховищі

Радлов Ернест Леопольдович (20 листопада (2 грудня) 1854(18541202), Санкт-Петербург — 28 грудня 1928, Ленінград) — російський історик філософії, філолог і перекладач. Син педагога і етнографа Л. Ф. Радлова.

Біографія

Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету, слухав лекції в Берлінському та Лейпцизькому університетах.

Читав курси лекцій з історії філософії, логіки і психології в ряді навчальних закладів Санкт-Петербурга. Публікувався в багатьох російських та закордонних філософських журналах. Впродовж багатьох років (1880—1899 і 1916—1927) працював в Імператорській публічній бібліотеці, пройшов шлях від помічника бібліотекаря до завідувача філософського відділення, в 1917—1924 — директор бібліотеки. Був членом наукового комітету при Міністерстві народної освіти і спершу помічником редактора, а з 1899 редактором «Журналу міністерства народної освіти». 1920 року обраний членом-кореспондентом Російської академії наук.

1887 року переклав на російську мову «Етику» Аристотеля. Під його редакцією були опубліковані російською «Феноменологія духу» Гегеля, твори Фіхте, Мальбранша тощо.

Спільно з Володимиром Соловйовим редагував філософську частину словника Брокгауза і Ефрона, написав понад сто словникових статей з філософії.

Вибрані праці

Этика Аристотеля (СПб, 1884);
Об истолковании Аристотеля (СПб, 1891);
Научная деятельность Каринского (СПб, 1895);
Учение Соловьева о свободе воли (СПб, 1911);
Очерк истории русской философии (СПб., 1912; 2-е изд Пг., 1920)
Владимир Соловьев. Жизнь и учение (СПб, 1913);
Философский словарь: Логика. Психология. Этика. Эстетика и история философии. 2-е изд. (М., 1913);
К. Гельвеций и его влияние в России (Пг., 1917);
Введение в философию (Пг., 1919);
Этика (Пг., 1921);