Радчицька во́лость — історична адміністративно-територіальна одиниця Пінського повіту Мінської губернії з центром у селі Радчицьк.
Станом на 1885 рік складалася з 14 поселень, 10 сільських громад. Населення — 7419 осіб (3754 чоловічої статі та 3665 — жіночої), 474 дворових господарства[1].
У наш час більша частина колишньої Радчицької волості входить до складу Рівненської області, менша — до складу Білорусі.
Земля волості
|
Площа, десятин
|
У тому числі орної, дес.
|
Сільських громад
|
15423 |
6634
|
Приватної власності
|
12898 |
2279
|
Іншої власності
|
366 |
182
|
Загалом
|
48687 |
9095
|
Основні поселення волості:
- Радчицьк — колишнє власницьке село, 792 особи, 66 дворів, православна церква, школа. За 6 верст — хутір Руач, винокурний завод, млин.
- Бродниця — колишнє власницьке село, 208 осіб, 16 дворів, православна церква.
- Витчівка — колишнє власницьке село, 804 особи, 86 дворів, православна церква.
- Жолкинь — колишнє власницьке село, 204 особи, 34 двори, православна церква.
- Овсемирово[be] — колишнє власницьке село при річці Стир, 409 осіб, 30 дворів, православна церква.
- Сварицевичі — колишнє власницьке село, 582 особи, 44 двори, православна церква.
- Серники — колишнє власницьке село, 221 особа, 23 двори, православна церква, єврейський молитовний будинок, 4 лавки.
- Умаль — колишнє власницьке село, 172 особи, 15 дворів, православна церква.
У складі Польщі
Після окупації поляками Полісся волость називали ґміна Радчиськ і включили до Пінського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Радчицьк.
1 січня 1923 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі ґміна вилучена з Пінського повіту і включена до Столінського повіту[2].
Розпорядженням Міністра внутрішніх справ Польщі 23 березня 1928 р.[3] ґміна Радчиск ліквідована і територія поділена між ґмінами:
Джерела
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- Книжки «Волости и важнейшие селения...».
Примітки