Радчук Віталій Дмитрович
Віта́лій Дми́трович Радчу́к — український перекладач і теоретик перекладу, мовознавець, публіцист. Кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Член НТШ (Донецьке відділення НТШ). Навчання та стажування1980 захистив кандидатську дисертацію «Проблема вірності художнього перекладу». 1993—1996 — докторант (дисертація «Переклад як інтерпретація»). 1994 — двічі дослідник-стипендіат (в університетах Лондона та Валії). Перше стажування — в Ілінгському технічному коледжі (1975, тепер Університет Долини Темзи), останнє — в Університеті Страсбурга (1997). Викладацька роботаДоцент Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (кафедра теорії і практики перекладу з англійської мови). Викладає теорію і практику перекладу та інші перекладознавчі курси (також у НаУКМА та інших вищих навчальних закладах — за сумісництвом). Наукова роботаНауковий співробітник відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України. Автор понад 100 студій перекладу, мови й мовної політики. Відповідальний секретар редколегії наукового журналу «Теорія і практика перекладу» (1982—1990, упорядкував і видав 10 томів). 2001—2003 — член Фахової ради з філології у справі ліцензування закладів вищої освіти. Член науково-технічної комісії з питань термінології при Держстандарті України. Член Експертної ради при Держкомінформі з формування національної програми випуску суспільно-необхідних видань. Перекладач-синхроніст, має опубліковані переклади, зокрема художні. 2001—2002 — старший науковий співробітник Лінгвістичного музею університету ім. Т. Шевченка (за сумісництвом). Володіння мовамиРобочі мови: українська, англійська, російська, французька, італійська. Читає іспанською, португальською, польською, білоруською, болгарською. Громадська роботаВід 1989 голова Товариства української мови Київського університету. 1990—1992 — член Центрального правління Товариства української мови «Просвіта». Видавець газети «Слово» (1989—1990). 1990—1994 — депутат Київської міської ради (працював ц комісії з національних і мовних питань). Член редколегій газет «Київський університет» і «Студентський вісник». Працював для Комісії художнього перекладу Національної спілки письменників України й у складі Наглядової ради Міжнародного дитячого конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Голова Громадського благодійного фонду імені Ігоря Білозора. 2004 Радчука прийнято до Товариства білоруської мови імені Франциска Скорини. Джерела і література
|
||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
