Радянська Україна (китобійна база)
«Радянська Україна» — китобійна база проєкту 392, побудована на Миколаївському суднобудівному заводі імені І. С. Носенка у 1957—1959 роках. «Радянська Україна» була найбільшою китобійною базою у світі, здатною переробляти 75 китів на добу сумарною вагою 4 000 тонн. У 1959—1987 роках — флагман однойменної китобійної флотилії, остання промислова флотилія СРСР, що вела видобуток китів в Антарктиді. Загалом було видобуто, за офіційними даними, понад 37 000 тварин. У 1987 році перероблена на рибоконсервну базу, а 1995 року списана і розібрана на метал у турецькому місті Аліага. ІсторіяПроєкт судна розроблявся в центральному конструкторському бюро «Морпромсуд» (Ленінградське КБ «Восток») головним конструктором В. І. Могилевичем. Загалом за проєктом 392 було побудовано два судна, «Радянська Україна» (1959) і «Радянська Росія» (1961). Обидва судна будувалися на суднобудівному заводі імені І. С. Носенка для Міністерства рибного господарства УРСР. Планувалося будівництво третьої китобази — «Радянська Білорусія», проте потім від цих планів відмовилися. Головні двигуни, вже замовлені заводом, були використані для будівництва суховантажних суден «Полтава» і «Полоцк» проєкту 594 у 1962—1963 роках[1]. 27 червня 1957 року в урочистій обстановці на стапелі суднобудівного заводу імені І. С. Носенка було закладено промислове судно «Радянська Україна», яке стало флагманом китобійної флотилії СРСР. Вихід в перший антарктичний рейс судна планувався уже в четвертому кварталі 1959 року. На китобазі перебував гелікоптер для розвідки місцезнаходження китів, в об'ємних цистернах знаходилися значні запаси пального та води; у трюмі було достатньо приміщень для харчів і різного роду спорядження для виконання робіт, як для промислового судна, так і для китобійних суден, які його супроводжували. Для забезпечення електроенергією, на китобазі були змонтовані генератори, які виробляли енергії достатньої для невеликого міста. У свій перший рейс промислове китобаза вийшла з порту приписки Одеса восени 1959 року[2]. «Радянська Україна» могла обробляти до 75 китів сумарною вагою до 4 000 тонн на добу, виробляючи до 1 000 тонн жиру і 200 тонн харчового борошна за стовідсоткової переробки туші. Китів на судно доставляли через спеціальну конструкцію на кормі — сліп, що складався з двох відділів — кормового, завдовжки 37 метрів, і центрального — завдовжки 46 метрів, які з'єднуються через прохід у середній рубці. Бак двоярусний із рубкою. На юті розташовувалася надбудова, друга рубка і димові труби, поставлені в поперечній площині (між ними розташовувався вертолітний ангар). Через сліп китові туші втягувалися прямо на обробну палубу[3]. У 1971 році китобійну флотилію «Радянська Україна» за успіхи в розвитку китобійного промислу було нагороджено орденом Жовтневої Революції[4]. На борту китобази була власна друкарня, видавалася газета «Китобій України», друкували календарі та іншу друковану продукцію[1]. У зв'язку з інтенсивним виловом у 1972 році в США було ухвалено «Акт із захисту морських ссавців», який заборонив видобуток та імпорт морських ссавців, за винятком кількох випадків (промисел корінними народами — ескімосами та алеутами і виготовлення ними предметів народного промислу). Через 10 років Міжнародна китобійна комісія прийняла мораторій на комерційний китобійний промисел, починаючи з 1985 року. У 1987 році «Радянська Україна» повернулася зі свого останнього рейсу. Судно переобладнали на рибопромислове, а через вісім років, 31 липня 1995 року, списали і розібрали на метал у турецькому місті Аліага[2][5]. Технічні характеристикиЗа конструктивним типом «Радянська Україна» трипалубна, система набору корпусу змішана, з баком, з рубкою і надбудовою в носовій частині, з надбудовою в кормі, з похилим носом і крейсерською кормою. Система охолодження розсільна, холодоагент аміак, 10 компресорів, температура в трюмах -20 °С. Основне призначення — приймання китових туш у морі від китобійних суден, заморожування китового м'яса, вироблення китового жиру і борошна, зберігання і транспортування продукції китобійного промислу, постачання китобійних суден, культурно-побутове і медичне обслуговування їхніх екіпажів[1]. Судно має велику кількість вантажних відсіків і вантажного оснащення:
Основні технічні характеристики:
Нагороди
Пам'ять
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
